-
Влітку 1944 рооку військовослужбовці 1-ї угорської армії, що входили до складу 10-го піхотного полку із Сольнока і 19-го піхотного полку із Бекешчаба, прийняли на Івано-Франківщині останній бій. На могильному камені – близько 70 прізвищ.
З нагоди відкриття пам’ятного хреста Генеральний консул Генерального Консульства Угорщини у м. Ужгород пан Йожеф Бачкаі у своїй промові закликав пам’ятати спільну історію двох народів, які мають схожі розвиток та долю.
- Хочу подякувати підприємцям Ігорю Гайдею і Мар’яні Гайдей, а також людям, які доглядали ці могили. Патріотизм – це головне. Українці повинні берегти свої землі, свій народ. Ми, як члени Євросоюзу бачимо Україну у великій сім’ї. Тому що у наших народів схожі традиції. Щодо найближчого майбутнього можна сказати одне – щоб якнайшвидше українські закони перебудувалися на європейський лад.
- Вони сюди прийшли не за власним бажанням, а виконували наказ, адже життя солдата - це виконання обов’язків, - сказав угорський полковник Ласло Телл. - Ми вважаємо їх героями, так само, як і тих українських солдатів, що загинули на території Угорщини. Солдати отримують повагу, а родичі - спокій. Я хочу віддячити всім, хто сприяв встановленню пам’ятного знаку.
- На Україні молодіжні організації багато займаються тим, що реконструктивно відтворюють події минулого, вшановують пам'ять великих предків, тому числі і європейських. Чи є відповідні оргагізації в Угорщині і що робиться для того, щоб ми мали гарну співпрацю в цьому плані?
- Так, є такі організації, називаються військовими збереженнями традицій. Дуже популярними для відтворення є визвольна битва 1848 року та події першої та другої світової війни.Це громадські організації, у першу чергу, які підтримує міністерство оборони Угорщини. Це звичайні громадські організації. Міністерство оборони не має ніякого впливу на них.
- Чи вважаєте ви гарною ідеєю за допомоги громадських організацій сумісно впорядковувати цвинтарі в Україні?
- Так, це, навіть, було б бажаним, адже угорська сторона сама не може впорядкувати стільки могил. Адже на території України є багато полеглих угорських воїнів і є міжурядова комісія у співпраці з якою активісти впорядковують і приводять в порядок меморіали. Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при кабінеті Міністрів України. Маємо дуже гарні зв'язки з керівником даної комісії.
У нас обговорювалася ідея, щоб залучити молодих до співпраці, доглядати за могилами українських воїнів, які полягли на території Угорщини. Особисто пан полковник вважає це дуже доброю ідеєю. Адже він за фахом є військовим істориком.
- Жили угорці в нашому селі, - згадує бабця Яська, - хороші були хлопці. Всі молоденькі. Пам’ятаю одного звали Михайлом по-нашому, роботящий такий, все допомагав і дрова нарубати і в городі. А коли совіти вже близько були, то він не хтів вмирати. Вивів коня на города, два пальці в віз встромив і вдарив коня. Кінь сапнувся – пальці полетіли. Все, каліка. Але його ж товариші потім забрали за село шанці рити. У тих шанцях їх і побили москалі. Сусідка прибігла, каже там ваших хлопців за селом повбивало. А мож хто один лишився? – спитала з надією бабця. – Усі там лежать.
Селяне перенесли тіла угорских вояків і поховали біля церкви.
- Не було відчуття, що всі ці роки ви доглядали могили ворога?
- Який ворог? То ж чиїсь діти. Ми знали, що то діти чиїсь, вони нам нічого поганого не зробили. То й шанували.
Як свідчать російські джерела - у середині квітня 1-й Український фронт тимчасово перейшов до оборони на рубежі захід від Луцька - Червоноармійська - західніше Тернополя - Коломия - Красноїльськ 15 травня в командування військами фронту вступив Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв. Членами Військової ради фронту були генерал-лейтенанти М.Хрущов і К. В. Крайнюков, начальником штабу - генерал армії В. Д. Соколовський.
Перед 1-м Українським фронтом діяла група армій противника «Північна Україна» під командуванням генерал-полковника Й. Гарпе, яка займала оборону від Полісся до Карпат. До її складу входили 4-я і 1-я німецькі танкові армії і 1-я угорська армія.
Після перегрупування радянських військ на ділянках прориву було зосереджено до 70 відсотків стрілецьких військ і артилерії, понад 90 відсотків танків і самохідно-артилерійських установок. Артилерійська щільність становила від 150 до 250 гармат і мінометів на 1 кілометр фронту. На ділянках прориву концентрувалися основні зусилля фронтової авіації. Загальне перевагу військ 1-го Українського фронту над противником було: по людям - в 1,4 рази, з гармат і мінометів - в 2,2 рази, по танках і самохідно-артилерійським установкам - в 1,8 рази, а по літаках - в 4 рази. На ділянках прориву було створено велику перевагу: по живій силі - майже в 5 разів, з гармат і мінометів - в 6-7 разів, по танках і самохідно-артилерійським установкам - в 3-4 рази.
