Аріф Гулієв: Незабутній чорний день у календарі, 32 роки Ходжалинському Геноциду

-

У ніч із 25 на 26 лютого 1992 року збройні сили Вірменії за підтримки незаконних збройних бомбардувань та безпосередньої участі 366-го мотострілецького полку колишнього СРСР увійшли до міста Ходжали. Після початку штурму мешканці (близько 2500 осіб), які залишилися в місті, спробували вибратися  у надії вирватися із оточення. Проте лише одиницям вдалося дістатися найближчої підконтрольної Азербайджану території - міста Агдам.

В трагічну історію вірмено-азербайджанського карабахського конфлікту вписано найбільш криваву сторінку - було здійснено Геноцид у Ходжали, а винуватці досі не покарані. У  результаті нападу було вбито 613 осіб, в тому числі 106 жінок, 63 дитини та 70 старих людей. 1275 жителів Ходжали було взято до заручників; доля 150 залишається невідомою. Місто стерли з лиця землі. З-поміж загиблих 56 людей вбито з особливою жорстокістю.

Це був жахливий злочин, якому вже надано правову оцінку. Так, у своїй резолюції, ухваленій 8 грудня 2011 року, Сенат Мексики заявив, що 26 лютого 1992 року підрозділи збройних сил Вірменії атакували цивільне населення міста Ходжали в Нагірно-Карабахському регіоні Азербайджану та вчинили геноцид, під час якого вбито сотні людей.

Історія зафіксована кровю невинних

Крім того, 1 лютого 2012 року Комітет із зовнішніх зв'язків Сенату Пакистану одноголосно ухвалив резолюцію, яка засуджує окупацію азербайджанських територій та геноцид, здійснений вірменськими збройними силами в азербайджанському місті Ходжали. Крім того, 22 квітня 2012 року Сенат Республіки Колумбія ухвалив документ у зв'язку з окупацією територій Азербайджану. У цьому документі події, що відбулися в Ходжали в 1992 році, визнані геноцидом, засуджується вірменська окупація територій Азербайджану та виражається підтримка територіальної цілісності Азербайджану та її міжнародно-визнаних кордонів.

Парламент Чехії ухвалив резолюцію, яка засуджує Вірменію за скоєння злочину проти людяності (19 лютого 2013 року). Чеський парламент став першим законодавчим органом в Європейському Союзі, який засудив Вірменію за скоєння злочину проти людства Ходжали.

Державна Рада Словенії засудила скоєний вірменами геноцид у Ходжали 22 січня 2016 р. У рішенні висловлюється підтримка резолюцій, прийнятих ГА ООН, Парламентом Європи, ПАРЄ та ОБСЄ про суверенітет та територіальну цілісність Азербайджанської Республіки.

Політичні і дипломатичні рішення

На 39-й сесії, проведеній 20 листопада 2012 року в Джібуті, Рада міністрів закордонних справ Організації Ісламського Співробітництва (ОІВ) прийняла резолюцію, яка визнає Ходжалінську різанину геноцидом. Плюс, заключне комюніке, ухвалене на 12-й сесії Ісламського саміту та Конференції ОІС, проведених у Каїрі у лютому 2013 року, закликає країни-члени докласти зусиль для визнання Ходжалінського геноциду.

«Відкрита рана» на серці азербайджанців

Крім того, 7 серпня 2013 року Національна Асамблея Республіки Панама ухвалила резолюцію "Про окупацію азербайджанської території вірменськими силами". Асамблея суворо засудила окупацію Вірменією азербайджанських територій та порушення прав людини щодо азербайджанців, особливо під час Ходжалінського геноциду 1992 року. Далі в резолюції звучить заклик до Вірменії дотримуватися резолюції 822 (1993), 853 (1993), 874 (1993) та 884 (1993) Ради Безпеки ООН.

Додам, що 1 вересня 2014 року Комітет з міжнародних питань Національної Асамблеї Судану ухвалив заяву "Про вбивства в Ходжали". Посилаючись на Заключне Комюніке, прийняте на 12-ій сесії Ісламського Саміту та Конференції ОІС, проведених у Каїрі в лютому 2013 року, ця заява визнає масові вбивства в Ходжали актом геноциду та злочином проти людяності, засуджує вірменську, а також закликає Вірменію вивести свої збройні сили з окупованих територій у негайному, повному та беззастережному порядку.

Причетні неодмінно  мають бути покарані

Палати представників більше десяти штатів США, зокрема Арканзасу (08.02.2013), Коннектикуту (16.04.2013), Джорджії (24.02.2012), Індіани (03.03.2014), Мена (13.03.2012), Массачу. 2010), Нью-Джерсі (25.02.2012), Нью-Мексико (28.01.2013), Оклахоми (20.02.2013), Пенсільванії (20.03.2013 та 02.03.2015), Теннесі (20.03.03.03.03.03.03). 2011) та Західної Вірджинії (03.04.2013) прийняли відповідні документи, які визнають та відзначають Ходжалінський геноцид. Ці документи засуджують окупацію азербайджанських територій вірменськими збройними силами, вбивство понад 600 невинних громадян у Ходжалі та висловлюють співчуття жертвам. 

Зрештою, у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року Європейський суд з прав людини кваліфікував масове знищення азербайджанського цивільного населення міста Ходжали як «діяння особливої тяжкості, які є рівносильними військовим злочинам або злочинам проти людства». Як бачимо, є визнаний факт скоєння проти людства, Геноциду до Ходжалів. Є й обвинувачені у ньому. Немає тільки покарання всіх, хто в ньому винен.

Наприклад, жодного покарання не понесли другий і третій президенти Вірменії – Роберт Кочарян та Серж Саргсян. Вони здобули карабахські сепаратисти, які зійшли на вірменський політичний Олімп на крові мирного азербайджанського населення, знищеного під час військової агресії Республіки Арменії проти Азербайджанської Республіки. І вони не шкодують про ці злочини. Досить згадати жахливу за своїм цинізму фразу другого президента РА Роберта Кочаряна про «генетичну несумісність азербайджанців та вірмен».

Лицемірний піар на кістках жертв

Згадаймо стахітливу за своїм блюзнірством розповідь третього президента РА Сержа Саргсяна. В інтерв'ю британському журналісту Томасу де Ваалу, де він заявив: «До Ходжали азербайджанці думали, що все це жарти, вони думали, що вірмени не можуть підняти руку на громадянське населення. Ми змогли зламати цю стереотипну думку. Саме так і було» (Thomas de Waal, Black Garden: Armenia and Azerbaijan through Peace and War (New York and London, 2003), стор. 172), Серж Саргсян без особливого збентеження сказав: «Я зовсім ні про що не шкодую», оскільки «такі потрясіння необхідні, навіть якщо це й вартує тисяч життів».

Ці цинічні заяви свідчать про небажання вірменської сторони визнати свою провину у жахливому злочині. І, на наш глибокий жаль, досі щодо Вірменії, яка понад чверть століття тримає під окупацією 20% територій Азербайджану та відмовляється визнавати провину за всі скоєні злочини, не запроваджено жодних санкцій. Адже саме розуміння відповідальності за вже скоєні злочини завжди і скрізь були і будуть гарантією того, що винні в них не вчинять нових злочинів. І де, як не в Україні, яка сама зіткнулася із сепаратизмом та його трагічними наслідками, зрозуміють той біль, з яким кожен азербайджанець живе вже 32 роки…

      Пам’ятаємо і не пробачаємо!