Верховна Рада звільнила прем'єр-міністра Дениса Шмигаля

Раніше, 14 липня, президент України Володимир Зеленський повідомив, що запропонував першій віцепрем'єр-міністерці, міністерці економіки Юлії Свириденко очолити уряд країни, щоб "суттєво оновити його роботу".

Він зазначив, що під час зустрічі зі Свириденко обговорив заходи щодо зміцнення економічного потенціалу України, розширення програми підтримки українців та нарощення виробництва зброї.

З цією метою Київ починає трансформацію системи виконавчої влади в Україні, наголосив Зеленський.

Він також повідомив, що запропонує кандидатуру Шмигаля на посаду міністра оборони України.

Чинний міністр оборони країни Рустем Умеров може стати послом України в США, замінивши Оксану Маркарову. "Потрібно, щоб людина була сильною і була в контексті найголовнішого - а це контекст посилення України, зброєю передусім", - заявив Зеленський.

Зеленський також зазначив, що "треба думати про скорочення інституцій, щоб керувати процесами було швидше, щоб було менше бюрократії, і щоб була економія бюджету".

Від початку повномасштабного вторгнення нинішні зміни в Кабміні будуть найзначнішими.

Разом з тим стаття 10 закону України "Про правовий режим воєнного стану" забороняє припиняти повноваження Кабінету міністрів під час дії воєнного стану. Проте влада вже один раз порушила цю норму, коли звільняла омбудсмена. Адже ця заборона стосується і цієї посади.

Вдень у Раді порушували питання законності такого рішення. Чіткої заборони немає - так прокоментував статтю 10 про звільнення Кабміну спікер Ради Руслан Стефанчук, посилаючись на консультації з юристами Ради.

Питання легітимності такого голосування з трибуни парламенту підняв лідер фракції ЄС Петро Порошенко, який заявив про порушення закону. Також він розкритикував діяльність Кабміну: "Цей уряд не підготував країну до війни…не перевів економіку на військові рейки".

Що змінить відставка Шмигаля

Денис Шмигаль обіймав посаду прем'єр-міністра ще з часів розпалу пандемії, з березня 2020-го року — це найдовший термін перебування однієї людини на цій посаді в історії України.

До призначення на чолі уряду він трохи працював на державних посадах і багато років у бізнесі, наприклад, віцепрезидентом компанії "Львівхолод" - мережі магазинів "Рукавичка". Був директором Бурштинської ТЕС, що входить до холдингу Ріната Ахметова.

Саме тому в ЗМІ Шмигаля інколи називали “людиною Ахметова”, а він це заперечував.

За ці пʼять років на посаді він фактично став людиною Зеленського - жодного скандалу з президентом не було, принаймні публічно він завжди погоджувався і виконував усі рішення офісу президента. В інтерв'ю ВВС у 2020 році Шмигаль розповідав, що Зеленський ніколи на нього не тиснув.

Шмигаль був поруч з Зеленським, коли він записував те легендарне відео з Банкової у перші дні після повномасштабного вторгнення Росії з заявою про те, що керівництво України не втекло, а залишилось працювати.

Чутки про можливу відставку Шмигаля з'явилися давно, наприклад, про це говорили минулого року, однак, тоді президент так і не ухвалив цього рішення. Дискусії про це майже не припинялися цілий рік.

Вперше Зеленський коментував можливе звільнення Шмигаля у червні 2025, заявивши, що ще не час для цього. За місяць час настав.

Оглядачі вказують, що заміна Шмигаля на Свириденко навряд чи суттєво змінить конфігурацію влади в країні.

Адже зараз і так усі ключові рішення ухвалюються не в уряді, а на Банковій.

Впізнаваність Шмигаля не надто велика і його звільнення навряд чи дозволить зняти з президента якийсь негатив чи покращити імідж влади.

Денис Шмигаль не запам'ятався якимись своїми гучними заявами, чи рішеннями. А от чим він справді запам'ятався, так це неймовірною схожістю з головою Європейської Ради Шарлем Мішелем, з яким він багато разів під час роботи премʼєром зустрічався і фотографувався. Що викликало багато жартів і мемів.

"Рішення все одно ухвалюють на Банковій"

Аналіз кореспондента ВВС Святослава Хоменка

Насправді Україна за Конституцією є парламентсько-президентською республікою. Тобто, простіше кажучи, головним центром влади в ній є уряд, а найвпливовіша людина, якщо йдеться про внутрішню політику, економіку та соціалку – це її прем'єр-міністр.

Тому по ідеї заміна глави уряду, яка тягне за собою відставку всього складу кабінету міністрів, мала б бути подією номер один у політичному житті держави, знаменувати собою новий етап її розвитку.

Насправді відставка Дениса Шмигаля, який очолював український уряд рекордні п'ять років, на топ-новину не тягне. Тому що, здається, з часів Юлії Тимошенко не було в Україні прем'єра, який вимагав для себе повноважень, прописаних у конституції, а головний осередок влади в державі насправді розташований у масивній сірій будівлі на київській вулиці Банковій – в адміністрації президента України.

Зараз адміністрація називається офісом, але ні в кого немає сумнівів, що саме тут сходяться всі силові лінії системи державного управління України.

Відразу після обрання на посаду президента Володимир Зеленський розпустив Верховну Раду і створив нову парламентську більшість із багато в чому випадкових людей, яких він особисто за руку привів у політику. Тому й сформований цією більшістю уряд – спочатку Олексія Гончарука, потім Дениса Шмигаля – часом важко було назвати повноцінним учасником політичного життя країни. Всі розуміли правила гри: ключові рішення в Україні ухвалюються на Банковій, а уряд повинен реалізовувати їх, виступати тлом для успіхів президента, іноді брати на себе відповідальність за провали.

Після початку великої війни такий стан справ лише зацементувався. Складність моменту вимагала концентрації влади в одному центрі і логічно, що цим центром став Володимир Зеленський. Вже в 2022 році українські політичні коментатори відкрито заговорили про те, що уряд виконує суто технічні функції, а будь-який профільний заступник глави офісу президента має більше влади і впливу, ніж відповідний міністр.

Фактично нинішня система влади в Україні не відповідає її конституції, скажете ви. Але розв'язана Росією війна, окупація частини території держави, щоденні ракетні і дронові обстріли мирних міст теж не відповідають конституції України і взагалі багато чому не відповідають.

Україна виживає, як може, і зав'язана на президента України особисто система влади – це зараз частина системи її виживання. Тому дискусія про те, чим відрізнятиметься політика уряду стовідсотково лояльної до президента Юлії Свириденко від політики уряду стовідсотково лояльного до президента Дениса Шмигаля, здається мені безпредметною. Контури цієї політики все одно задаватимуться на тій же Банковій, і про якісь значні зміни щодо цього можна було б говорити хіба що, якби очолити уряд вирішив керівник офісу президента, права рука Володимира Зеленського Андрій Єрмак. Але цього в найближчому майбутньому не станеться, тому й говорити тут нема про що.

Так само мало сенсу мають і розмірковування про те, чому заміна уряду відбувається саме зараз. Володимир Зеленський міняє свого прем'єра, бо він може це зробити. Він (а не парламентська більшість, як прописано у конституції) називає ім'я нової керівниці уряду. Він ще до призначення Юлії Свириденко на посаду “нарізає” їй завдання. Він пишатиметься її майбутніми успіхами. І він нестиме відповідальність за її можливі невдачі.

Інша річ, що з цією відповідальністю все не так просто. Політики, як відомо, відповідають за свої дії на виборах. А проводити вибори в Україні до закінчення війни, як відомо, забороняє закон про правовий режим воєнного стану.

Але, звертають увагу колеги з "Української правди", саме цей закон забороняє і припиняти повноваження кабінету міністрів, а саме це сталося сьогодні. Як бути з цією колізією – питання чи не важливіше, ніж сама зміна українського уряду.

Що відомо про Юлію Свириденко

Якщо Юлію Свириденко призначать очільницею уряду, вона стане другою жінкою-прем'єром за час існування незалежної України після Юлії Тимошенко.

Вона дуже стрімко просувалася у кар'єрі після того, як потрапила на роботу у столицю з рідного Чернігова.

Вона народилася у цьому місті, а після того, як закінчила Київський торгівельно-економічний університет за спеціальністю "менеджмент антимонопольної діяльності".

Свириденко була радницею голови Чернігівської ОДА, потім очільницею економічного департаменту і заступницею голови держадміністрації.

Згодом переїхала до Києва й працювала у команді тодішнього міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова.

Часто саме вона, а не міністр, представляла міністерство на нарадах в Офісі президента. Зрештою, згодом її туди запросили на роботу: вона стала заступницею керівника Офісу президента Андрія Єрмака і займалася економікою.

Однак пробула там недовго. У листопаді 2021 року Верховна Рада призначила Юлію Свириденко першим віцепремʼєр-міністром – міністром економіки.

Опоненти влади твердили, що Юлія Свириденко є людиною Андрія Єрмака і призначення її першим заступником Дениса Шмигаля означає встановлення ще більшого, якщо не повного, контролю Офісу президента над урядом.

Водночас експерти відзначають, що Юлія Свириденко має чимало переваг як кандидатка на найвищу посаду в уряді.

Зокрема, вони нагадують, що Свириденко є ключовою фігурою у стосунках із Єврокомісією, має тісні контакти з чиновниками як ЄС, так і США, саме вона відповідала за підписання українсько-американської угоди про мінерали.