"Те, що з Авдіївки вдалося вийти – це безпрецедентний героїзм". Командир "Азову" Кудряшов

Велика кривава битва за Авдіївку тривала чотири місяці. 17 лютого росіяни захопили це повністю зруйноване місто на Донбасі, кинувши туди величезні сили. Українські підрозділи відійшли, щоб не потрапити в оточення.

Частина українських військових все ж потрапили в полон. Шістьох беззбройних солдатів російські військові розстріляли, твердить влада України.

3-я ОШБР отримала наказ висуватися до Авдіївки відносно нещодавно. Підрозділи спочатку обороняли місто, а згодом були змушені відійти самі та прикривати відхід інших з’єднань ЗСУ.

Про останні дні боїв за Авдіївку ВВС Україна розпитала у заступника командира третьої окремої штурмової бригади, командира батальйону "Азов" Родіона Кудряшова.

Він розповів про співвідношення сил один до 11 під Авдіївкою, керовані авіабомби, які спалювали все навколо, про брак боєприпасів та про те, як попри все вдалося вийти з оточення.

Вихід з Авдіївки - це був один з найкращих маневрів

ВВС: Як відбувався вихід з Авдіївки?

Родіон Кудряшов: В Авдіївці підрозділи 3-ї ОШБР були задіяні і в обороні, і в ударно-штурмових рейдах, щоб розширити логістичне сполучення. Нашим завданням було поновити втрачені позиції на флангах міста.

Чотирнадцять діб бригада обороняла місто. За цей час росіяни застосовували проти нас всі сили та засоби, намагаючись переломити лінію оборони, намагаючись взяти Авдіївку не тільки в оперативне, а і в тактичне оточення.

Проти нас кинули величезну кількість піхоти, техніки та авіації. Застосовували керовані авіабоєприпаси, які працювали не точково, а по площах. Тобто ракети били не тільки по цікавих цілях – типу командно-спостережних пунктів і так далі, а били по всіх цілях, щоб їх зруйнувати.

В деяких випадках бійці 3-ї бригади вели бої на 360 градусів. Тобто росіяни фактично оточили деякі з наших підрозділів, але не змогли замкнути кільце.

За рахунок вдалого планування, якостей військових, ми не дали замкнути кільце і розкривали ті кільця, які росіяни створювали всередині міста.

На мою думку, вихід з оперативного оточення на раніше підготовлені позиції - це був фактично один з найкращих маневрів у військовому мистецтві. Полковник Андрій Білецький досить швидко спланував операцію і підрозділи залишили місто, не втратили боєздатність і керованість військами - стали в міцну оборону.

Зараз ми продовжуємо відбивати атаки. Це був фактор правильного командування, правильного рішення командира, яке безпосередньо вплинуло на все.

ВВС: Тобто 3-я штурмова бригада була направлена спочатку для оборони Авдіївки, а потім ви були змушені і відступати, і прикривати відступ інших підрозділів?

Родіон Кудряшов: Так точно. 3-я окрема штурмова бригада застосовувалася в місті Авдіївка для оборонних дій вже тоді, коли ситуація була за крок до критичної. Місто було у напівоточенні. Українські військові потребували негайного підкріплення, в тому числі допомоги при можливому відході.

Накривали авіацією

ВВС: Чому, на вашу думку, не було нормального підкріплення і ротації для 110-ї бригади, яка була там майже два роки?

Родіон Кудряшов: Це складне питання. Воно, по-перше, не на моєму рівні відповідальності. Але свою суб'єктивну думку я можу сказати - ми перебуваємо у стані війни не перший день. Вже майже друга річниця широкомасштабного вторгнення Росії. Дуже багато підрозділів довгий час перебувають на передовій. Але всі ми розуміємо, що сьогоднішні реалії вони такі. І крім нас, за нашу свободу ніхто не буде боротися.

ВВС: Ви згадали по КАБи. Американський інститут вивчення війни говорить, що росіяни змогли захопити Авдіївку завдяки перевазі у повітрі, масовому застосуванню керованих авіаційних бомб. Наскільки великою була роль російської авіації, КАБів при захопленні міста? І чому, на вашу думку, так сталося?

Родіон Кудряшов: Противник у повітрі переважав нас на 99%. Росіяни застосовували літаки, керовані авіабомби масово.

За одну добу було не менше 60 уражень. Один удар цього боєприпасу викликає землетрус навколо території ураження. Тому ви можете уявити, в якому становищі опинилися наші військові на передньому краї, проти яких застосовували ці боєприпаси. Це дало росіянам змогу зруйнувати всі раніше підготовлені позиції.

І найголовніше – ми не мали жодної протидії ворожій авіації в Авдіївці.

ВВС: Навіть президент США Джозеф Байден заявив, що ЗСУ були вимушені вийти з Авдіївки через брак боєприпасів і що це наслідок відповідної бездіяльності Конгресу. Коли ця нестача під Авдіївкою почалася?

Родіон Кудряшов: Кількість боєприпасів - це один з важливих аспектів, де ми мали невиграшну позицію.

Що означає брак боєприпасів? По-перше, це неможливість планування на довгий період часу. По-друге, ми були змушені зі всіх ворожих цілей обирати найкращі цілі. Тобто через брак боєприпасів українські військові були змушені вибирати, куди стріляти, вибрати найбільш вразливі місця, а росіяни стріляли всюди, куди хотіли, били по всій площині.

М'ясні штурми і спецпризначенці

ВВС: Є інформація, що росіяни кинули під Авдіївку величезні сили - свої елітні підрозділи, спецпризначенці. Ви це відчули на собі? Як можна описати тактику росіян? Це були “м’ясні” штурми?

Родіон Кудряшов: Ми вже маємо дані про співвідношення сил у Авдіївці. Якщо ми говоримо про піхоту, то це 1 до 7 – українська армія до російської армії. Росіяни застосовували стрілецькі бригади, моторизовані бригади, механізовані бригади і в тому числі бригади спецпризначенців зі складу ГРУ. Співвідношення ворожої техніки до нашої було 1 до 8.

Якщо ми говоримо про ураження і застосування артилерії, то це співвідношення 1 до 11. У повітрі було повне домінування ворога. Росіяни використовували свою піхоту масово.

Вони застосовували так звані вогневі атаки. Коли штурм просто не закінчувався. Наша піхота була змушена працювати 24/7. Весь цей час вони працювали без сну, без відпочинку. На деяких позиціях, де стояли наші хлопці з легкими пораненнями, вони відмовлялися залишати позиції, продовжували стояти.

Тому вдалі дії в Авдіївці, вдалі дії щодо прикриття інших підрозділів ЗСУ – це безпрецедентний героїзм солдатів, сержантів та офіцерів.

ВВС: Які втрати серед українських підрозділів? Скільки українських військових потрапили в полон?

Родіон Кудряшов: Почну з противника. Росіяни, за даними 3-ї окремої штурмової бригади (за час її роботи в Авдіївці. - Ред.), мають загиблими до півтори тисячі осіб. Легкі і важкі поранення – до трьох тисяч осіб. Техніку порахувати неможливо. Що стосується втрат наших військовослужбовців – з об'єктивних причин сказати не можу. Але наших втрат, зокрема у 3-ї окремої штурмової бригади, в десятки разів менше.

Так, є полонені з нашого боку, в тому числі зі складу 3-ї окремої штурмової бригади. Але теж не можу сказати цифру. Але зі сторони ворога ми маємо в декілька разів більшу кількість полонених, яких будемо намагатися обмінювати на наших.

"Якби були боєприпаси, авіація..."

ВВС: Чи були шанси втримати Авдіївку загалом чи позиції на "Коксохімі"?

Родіон Кудряшов: Війна – це така тема, де тяжко щось прогнозувати. Все вирішується на полі бою. Але, маючи відповіді на питання щодо боєприпасів, щодо протидії ворожій авіації – я б сказав, що наші можливості щодо утримання Авдіївки виросли б в геометричній прогресії.

ВВС: Якби були боєприпаси і були б люди, яких можна було б міняти, Авдіївка могла б встояти?

Родіон Кудряшов: Так. Якби були боєприпаси і авіація.

ВВС: На вашу думку, чи варто було починати відступ з Авдіївки раніше, щоб врятувати більше життів?

Родіон Кудряшов: Застосування 3-ї ОШБР на цьому напрямку змусило росіян мати великі втрати, заплатити дуже велику ціну за досягнення такої тактичної цілі. Вище командування вчасно вирішило відійти з Авдіївки. Ситуація була і є напруженою, але повністю контрольованою. І всі заходи, на мою думку, були проведені відносно вчасно.

ВВС: Що може стати наступною ціллю наступу росіян?

Родіон Кудряшов: На мою суб'єктивну думку, армія РФ протягом певного періоду не зможе розвивати оперативні досягнення в Авдіївці. Це не означає, що ворог зупиниться. Ворог досить потужний. Росіяни будуть робити все, щоб захопити Україну і позбавити нас свободи. Але на сьогодні я таких кроків в цьому напрямку поки що не бачу.