Штучний інтелект: помічник чи руйнівник таланту?

-

Діана Каркузашвілі

Штучний інтелект ще донедавна вважався вигадкою, що мала право на існування лише у фантастичних фільмах чи книгах. Та за досить короткий час він став настільки популярним, що вже поліпшує багатьом людям роботу, а іноді взагалі виконує її за них.

Завдяки вмінню правильно поставити запитання чи задати параметри потрібного вам, наприклад, тексту можна зекономити купу часу і власних ресурсів. Проте є й інша сторона медалі. Штучним інтелектом легко почати зловживати. Яскравим прикладом є студенти, що замість власної роботи над написанням курсової обирають запит якомусь із відомих чатів ШІ "напиши курсову на тему...". В такій ситуації студент втрачає можливість власного саморозвитку та набуття навичок, які можуть бути корисні у майбутньому.

Та перед тим, як заглибитись у питання наслідків зловживання ШІ, зазначимо, що автор статті має на увазі саме ті ситуації, коли користувач «скидає» всю роботу на чати чи сайти ШІ і видає їхню відповідь за роботу власного виконання.

Саме це і стає справжньою проблемою - люди втрачають можливість розвивати власні навички та мислення через занадто велику залежність від штучного інтелекту. Не забудемо також і про академічну доброчесність. Коли користувач занадто покладається на штучний інтелект для вирішення своїх завдань, це може призвести до ситуацій, коли він вже не зможе відрізнити власні думки від тих, що були згенеровані.

Та найбільш небезпечним це є для журналістів. Їхня робота цінується не лише завдяки оперативності роботи із джерелами інформації та швидкій подачі цієї інформації до громадян. Журналіст, у якій сфері би не працював, перш за все творець. У професійного журналіста, завдяки стажу роботи та практиці, з’являється власний стиль написання, свій почерк.

Тому задля того, щоб, наприклад стаття, виглядала написаною конкретним автором, результат пошуку інформації від ШІ все одно доведеться переписувати і переробляти під стиль конкретного журналіста. Справді, іноді це не так і важко, проте часом на таке редагування піде значно більше часу, ніж якби стаття писалася б з нуля.

Тут постає питання – а навіщо взагалі щось редагувати під якийсь стиль і чому не можна залишити статтю такою, як її написав ШІ (за умови, що вона написана коректно)?

А відповідь дуже проста – тоді людина просто не буде журналістом. Порушення академічної доброчесності, руйнація таланту до написання –  і це лише мала частина наслідків того, до чого може призвести зловживання штучним інтелектом. Якщо журналіст буде надто часто звертатися за допомогою до подібних чатів, він не лише позбудеться змоги розвивати свій талант, а і, в гіршому випадку, просто його зруйнує.

Особисто я не бачу нічого поганого в тому, щоб звернутися до чатів ШІ щодо ідей, які збагатять мою роботу та зроблять її більш наповненою та різнобічною. Проте, за умови, що ці ідеї я розвиватиму самотужки. Для мене це як натхнення, образ, який опишу так, як сама зрозумію.

Тож, хоча штучний інтелект може бути корисним інструментом у навчанні та роботі, важливо використовувати його з розумінням та обережністю, щоб уникнути зловживання та підтримувати розвиток особистих навичок та креативності.