Що Україні робити з Авдіївкою?

Битва за Авдіївку в розпалі. Російські війська стискають "кліщі" навколо донецького містечка, намагаючись оточити українське угруповання, що його обороняє. Що в цій ситуації робити ЗСУ?

Наступ на флангах Авдіївки – промислового містечка, що до війни мало 30 тисяч населення – російська армія розпочала 10 жовтня.

За даними української сторони, майже 40-тисячне угруповання військ РФ почало одночасно тиснути з північного і південного флангу, намагаючись перерізати лінії постачання.

Авдіївка – передмістя Донецька, за 9 років бойових дій Збройні сили Україні звели тут потужні оборонні лінії. "Наскоком" взяти їх росіяни не змогли і перейшли до знищення міста авіаційними ударами і штурмами піхоти.

Українське командування каже про великі втрати РФ за перші тижні атаки. За словами очільника Авдіївської міської військової адміністрації Віталія Барабаша, станом на кінець жовтня вони складали близько 6,5 тисяч осіб і сотні одиниць бронетехніки.

Однак, це не змусило Кремль відмовитись від своїх планів щодо захоплення міста.

Яка зараз ситуація в Авдіївці?

До початку листопада росіяни провели дві хвилі наступу. Вони змогли просунутись на декілька кілометрів на півночі Авдіївки, в бік місцевого коксохімічного заводу і терикону, а також на півдні – від Водяного в сторону селища Тоненьке.

Основна мета - перерізати лінії постачання ЗСУ в районі селищ Орловка, Семенівка і Бердичі.

Генштаб ЗСУ повідомляє, що лише за добу 7 листопада відбили 14 атак росіяни біля Авдіївки.

Як наголосив очільник місцевої адміністрації Віталій Барабаш, останніми днями війська РФ дещо знизили свою активність через погодні умови – дощі розмочили ґрунт і загальмували рух бронетехніки. Проте цей час росіяни використовують для перегрупування і підготовки чергового - вже третього – штурму.

"Третя хвиля однозначно буде, ворог перегрупувався після другої хвилі невдалих штурмових дій, підтягував резерви як техніки, так і особового складу", – зазначив Барабаш в ефірі телемарафону.

Військовий оглядач групи "Інформаційний спротив", полковник Костянтин Машовець також говорить про стягування резервів росіян під Авдіївку і підготовку нової хвилі атак.

На цей напрям прибув ще один танковий полк (за даними аналітика, в його складі 32 танки і 1,6 тисячі військових РФ). Тому на невеликій території, якою є авдіївська зона бойових дій, оперують відразу два танкових полки росіян.

За його даними, останніми днями війська РФ на північному фланзі змогли наблизитись в напрямку селища Степове, а також перетнули лінію залізниці біля Авдіївського коксохімічного заводу. Територію підприємства утримують українські бійці, але росіяни продовжують його штурмувати.

На південно-східному фланзі війська РФ намагаються просунутись в сторону ресторанно-готельного комплексу "Царське полювання", а на півдні – атакують в напрямку селищ Опитне і Тоненьке.

Перекидання нових сил під Авдіївку свідчить, що Кремль продовжує вважати саме захоплення цього міста пріоритетною задачею для своїх військ, наголошує координатор "Інформаційного спротиву".

"Противник перекидає туди нові сили і засоби не просто для того, щоб вони "проходжувались" біля Донецька. Це очевидно", – каже експерт.

Триматись чи відійти?

Станом на початок листопада глибина просування російських військ на південному і північному флангах складає 10 км. Тобто український гарнізон опинився в глибокому "мішку", затиснутий з обох сторін противником.

І все це відбувається на невеликій території навколо міста, яка майже вся прострілюється артилерією. Така "затиснутість" і велика насиченість бійцями й технікою несе в собі великі ризики для ЗСУ, каже ВВС Україна військовий історик Михайло Жирохов.

"Ситуація там важка. Особливо зважаючи на те, що там невеликі відстані. Між північними і південними "кліщами" відстань 4-5 км. Це дуже-дуже мало. – каже експерт і пояснює чому. – Якщо, наприклад, десь на Запоріжжі чи в Херсонській області втрата лісопосадки – це погано, але не "смертельно", то біля Авдіївки кожне просування навіть на 100-200 м є дуже і дуже важливим".

Зважаючи на таке просування російських військ, в Україні почали лунати тези про необхідність виводу українського гарнізону з Авдіївки. Це могло б зберегти навчені і підготовлені підрозділи ЗСУ, які зараз утримують місто в умовах напівоточення і щоденних атак.

"Треба зважити, що важливіше, – утримувати клаптик території, який у військовому відношенні нічого не вартий, або відійти на другу лінію оборони, притримати резерви і завдати потужного контрудару у фланг? Це вирішувати тільки Залужному і генеральному штабу ЗСУ", – каже Жирохов.

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, підполковник Олексій Мельник каже, що для рішення про майбутнє Авдіївки необхідно володіти усією повнотою інформації про події на фронті і стратегічні задуми командування.

"Є висновки, які напрошуються, коли дивишся на карту і читаєш фрагменти інформації з авторитетних джерел. Але тут є небезпека простих рішень, які ухвалюються без розуміння загального стратегічного контексту, зокрема, як оборона Авдіївки вписується в загальну стратегію".

В цьому аспекті оборона Авдіївки подібна до оборони Бахмуту. Це місто українські війська утримували місяці у напівоточенні, витримуючи штурми росіян і нищівні повітряні удари. В кінцевому результаті в травні 2023 року ЗСУ відішли на західні околиці міста, а Кремль оголосив про захоплення Бахмуту.

Тоді дії українського командування не отримали однозначної оцінки ні всередині країни, ні серед західних партнерів. Багато військових експертів казали, що участь українських бійців в "Бахмутській м'ясорубці" суттєво виснажила ЗСУ і не дозволила сконцентрувати зусилля для контрудару на півдні.

Іноземні ЗМІ писали про суперечки між головнокомандувачем Збройних сил Валерієм Залужним і президентом Володимиром Зеленським, які мали протилежне бачення щодо оборони Бахмуту. Останній начебто наполягав на утриманні міста до останнього, а головком виступав за відведення військ.

Водночас, проводячи паралелі між Бахмутом і Авдіївкою, військовий експерт Олексій Мельник каже про позитивний ефект, який насправді дала тривала оборона Бахмуту.

Загони ПВК "Вагнер", що штурмували місто, зазнали колосальних втрат – за приблизними оцінками, 20-40 тисяч вбитими. Це, своєю чергою, призвело до загострення конфлікту між очільником ПВК Євгенієм Пригожиним і російським військово-політичним керівництвом.

Воно переросло у заколот 24 червня. Кремль підірвав свій авторитет, приватна компанія "Вагнер" фактично припинила своє існування, а сам Пригожин загинув в таємничій авіакатастрофі через два місяці.

"Якщо брати цей аспект, то оборона Бахмуту зіграла важливу роль в стратегічному плані", – зауважує експерт.

Значення для обох сторін

Для чого росіянами Авдіївка? Більшість експертів погоджуються з тим, що вона має виключно політичне, а не військове значення для Кремля.

Попередні тези російського керівництва і очільників "ДНР" про те, що витіснення ЗСУ з Авдіївки убезпечить окупований Донецьк від обстрілів, не витримують критики, каже Михайло Жирохов.

Дійсно, від цього передмістя до центру Донецьку лише 10-15 км, але українські війська вже мають артилерію, яка здатна бити на набагато більші відстані.

"Це (утримання позицій в Авдіївці, – Ред.) було важливо, коли в України були засоби ураження з невеликою дальністю. Я маю на увазі 152-мм радянські гармати, що стріляли на 30-35 км".

Однак тепер ЗСУ мають на озброєнні такі далекобійні системи, як гаубиці М777 (дальність стрільби близько 40 км), ракетні системи HIMARS (дальність біля 70 км) і балістичні ракети ATACMS (Україна отримала модифікацію з дальність до 160 км).

Ще одна теза росіян полягала в тому, що Україна утримує позиції в Авдіївці, бо в майбутньому це буде "плацдарм для наступу на Донецьк". Це припущення також далеке від реальності, вважає Жирохов.

"Якщо звідти наступати на Донецьк, то утворюється дуже вузька "горловина" для комунікацій і логістики військ. Вводити туди великий гарнізон в таких умовах недоцільно і небезпечно", – впевнений він.

Зважаючи на це, можлива окупація Авдіївки матиме для РФ пропагандистський ефект. Сил і засобів, щоб після захоплення цього міста рухатись далі до адміністративних кордонів Донецької області, в росіян немає і найближчим часом не з'явиться, вважає Жирохов.

"Я б не хотів давати українському військовому командуванню жодних порад. Але чи є сенс в черговий раз утримувати місто і заявляти про "фортецю"? Ми бачили вже "фортеці" Азовсталі і Бахмуту і бачили чим це завершилось".

Слід зауважити, що найвище політичне керівництво Росії ситуацію біля Авдіївки майже не коментує.

Президент Володимир Путін 15 жовтня лише побіжно згадав про цю ділянку фронту, зауваживши, що там війська ведуть "активну оборону з покращення свого положення на окремих ділянках".

Американський аналітичний центр ISW ("Інститут вивчення війни") звертає увагу, що великі втрати, яких зазнали російські війська під час штурму Авдіївки, ймовірно підірвуть їх наступальний потенціал в майбутньому.

Крім того, після перших невдач росіяни змінили тактику, відмовившись від атак колонами бронетехніки на користь просування малими піхотними групами.

Деякі воєнні блогери РФ, наприклад, журналіст державної телерадіокомпанії Олександр Сладков, кажуть, що операція біля Авдіївки вже принесла "позитивний результат".

"Не просто так по Донецьку стали менше стріляти — це і є результатом дій наших військ. Так, околиця Донецька обстрілюється, але центр поки що у безпеці", – написав він в своєму телеграм-каналі 6 листопада.

Однак вдень 7 і 8 листопада російські ЗМІ повідомили про потужний обстріл центру Донецька. Під удар потрапив і центр підготовки операторів безпілотників. За даними російської сторони, загинуло 6 осіб і ще 50 отримали поранення.

Українська влада цей обстріл не коментувала.