На російському військовому космодромі "Плесецьк" 20 вересня, ймовірно, трапилася серйозна аварія. OSINT-дослідники та експерти вважають, що найпевнівше це було невдале випробування міжконтинентальної балістичної ракети "Сармат", яка вибухнула у пусковій шахті.
На основі доступної інформації BBC спробувала відтворити картину події.
Про вибух свідчать супутникові знімки, на яких видно вирву на місці одного з пускових майданчиків космодрому. Журналісти BBC вивчили супутникові знімки з цього місця, зроблені у липні та 23 вересня. На них видно, що частина стартового комплексу сильно пошкоджена.
Крім того, сервіс NASA FIRMS, який оперативно інформує про великі пожежі у всьому світі, повідомив, що 20 вересня на цьому майданчику помітили сильне загоряння. Настільки сильне, що його було видно аж з космосу.
Досі Росія офіційно повідомляла лише про одне випробування ракети “Сармат”, яке назвала успішним. У матеріалі видання "Известия", присвячених запуску, йшлося про те, що ракету запустили з майданчика “Ювілейний”.
Про те, що майданчик раніше використовувався для випробувань ракети "Сармат", повідомили кілька експертів, які відстежують російську активність у сфері стратегічних ядерних сил.
Серед них – керівник проєкту "Ядерне озброєння Росії" Павло Подвиг та Максим Старчак із Центру міжнародної та оборонної політики Університету Квінс.
"Пускова установка, яку використовували для цього випробування, це пускова установка, що була модернізована для запусків ракети "Сармат", – сказав Павло Подвиг. Тому сумнівів, що це була саме ця ракета, він не має.
На те, що Росія планувала цими днями запустити ракету "Сармат", звернув увагу і OSINT-дослідник із Франції Етьєн Маркуз. 17 вересня він опублікував у соцмережі X пост, де розповів про сповіщення для пілотів (про зони обмеженого польоту NOTAM, яке виглядало так само, як сповіщення під час попередніх запусків із Плесецька у бік полігону Кура на Камчатці, зокрема під час невдалих).
NOTAM (notice to airmen) — система текстових повідомлень про зміни у стані повітряного простору та навігації, які розповсюджують різні організації, причетні до повітряного руху.
На супутникових знімках видно, що на місці, яке, ймовірно, є кришкою пускової установки шахти, – велика вирва.
"Сармат" — міжконтинентальна балістична ракета, яка має нести ядерний заряд, але в ході запусків — випробувальних або навчально-бойових — ядерні боєголовки на ракетах не встановлюють.
Багато експертів вважають, що аварія могла статися під час заправки ракети паливом, проте це лише припущення.
"Вибух трапився безпосередньо в шахті. Крім цього, сказати щось складно. Такі аварії траплялися й раніше. І вони були пов'язані з тим, що ракета, як то кажуть, не змогла відлетіти", — сказав Павло Подвиг.
На це вказують руйнування шахти, яку, судячи з супутникових знімків, було практично знищено.
Такий вибух у теорії міг статися лише через паливо. "Сармат" – ракета з рідинними двигунами (бувають ще твердопаливні). Зазвичай паливо складається з двох компонентів, які змішуються під час роботи двигуна — саме паливо й окислювач.
Склад палива "Сармат" офіційно не розголошують. Однак, часто паливо й особливо окислювач в рідинних ракетах є дуже токсичним і легкозаймистим хімічною речовиною.
"Сармат" став одним із тих видів озброєнь, про які розповів Володимир Путін у своїй відомій промові 1 березня 2018 року. Тоді у своєму 14-му посланні до Федеральних зборів він несподівано присвятив майже половину виступу розповіді про нові види озброєнь.
Одним із них була ракета "Сармат". Путін заявив, що Міністерство оборони спільно з підприємствами ракетно-космічної галузі розпочало активну фазу випробувань ракети. Під час його виступу на задньому плані показали так звані кидкові випробування ракети.
Під час таких випробувань макет ракети вистрілюють із шахти. Справжні ракети після такого пострілу на певній висоті повітря запускають двигуни і починають політ до цілі. Під час кидкових випробувань макет ракети також може включати двигуни, але його політ триває недовго – він опускається на землю на парашутах.
У розмові про характеристики ракети Путін вказав на відео — але не на репортаж про випробування, а на комп'ютерну графіку, де дві ракети облітали Земну кулю з двох сторін.
"Як видно із відеоматеріалів, вона здатна атакувати цілі як через Північний, так і через Південний полюс. "Сармат" — це дуже грізна зброя, завдяки її характеристикам жодні, навіть перспективні системи протиракетної оборони, не стануть на заваді", — сказав Путін.
Однак, на той момент повномасштабного випробувального пуску "Сармата" ще не відбулося.
20 квітня 2022 року відбулося, як то кажуть, перше та єдине успішне випробування ракети "Сармат". Це справді унікальний випадок в історії розробки та виробництва міжконтинентальних балістичних ракет.
Це визнав Володимир Дегтяр, голова розробника – Державного ракетного центру імені В. П. Макєєва, який входить до Держкорпорації "Роскосмос".
"20 квітня 2022 року з 1-го Державного випробувального космодрому "Плесецьк“ проведено успішний запуск міжконтинентальної балістичної ракети "Сармат" – перший у програмі державних льотних випробувань. Завдання запуску виконали в повному обсязі. Навчальні бойові блоки прибули до заданого району на бойовому полі "Кура". […] Ракетний комплекс "Сармат" уже запустили в серійне виробництво", — сказав він.
Дегтяр назвав “Сармат", ракету, яка здійснила лише один успішний випробувальний пуск, "головним чинником ядерного стримування" та "гарантією збереження миру".
Однак "до повідомлень про те, що вона стоїть на бойовому чергуванні, треба ставитися обережно", — вважає Павло Подвиг.
За словами експерта, крім першого вдалого пуску був ще один, невдалий, у 2023 році, яке російське керівництво приховало.
Експерт вважає, що "навряд чи хтось ставитиме на озброєння і оснащуватиме бойовими блоками ракету, яка мала лише одне випробування".
"Ракета "Сармат" сирий проєкт, — розповів в інтерв'ю BBC експерт Максим Старчак, — "Роскосмос" розраховував провести шість успішних випробувань, а прозвітував лише про один. З огляду на досвід "Роскосмосу" можу припустити, що з 2022 року могло бути ще чотири-п’ять спроб запуску. Ймовірно, вони дійсно були невдалі".
Однією з причин таких швидких темпів розробки нової ракети, які часто фігурують у коментарях до цього проєкту, називають відмову українських розробників із компанії "Південмаш" обслуговувати ракети Р-36М "Воєвода", які стояли на озброєнні стратегічних ядерних сил Росії.
Однак розробка нової ракети розпочалася як мінімум в 2011 році. І тоді у російській військовій промисловості та експертній спільноті було чимало противників цього проєкту.
Попри все, розробку все-таки розпочали. Як зазначає Максим Старчак, "для розробника – Центру Макєєва та виробника – Красмаша (Красноярський машинобудівний завод) – це зовсім новий проєкт. Вони переважно займалися морськими ракетами. А тепер відповідальні не просто за чергову ракету, а за ракету, яка має прийти на зміну "Воєводі", яку розробляли та виробляли в Україні".
"Російські виробники не мали таких компетенцій для виробництва. Це не означає, що вони не були здатні створювати, а те, що їм потрібні великі випробувальні можливості", — продовжив він.
І навіть з урахуванням збільшених можливостей віртуальних випробувань різних компонентів таких ракет обійтися без льотних випробувань неможливо.
Ще однією проблемою, за словами Сторчака, став стан заводів, які беруть участь у виробництві ракети.
"Брак досвідченого персоналу, поганий менеджмент, брак сучасного обладнання. Через санкції не все можна ввезти необхідного обсягу та якості. На заводах зазвичай допрацьовують комплектуючі та матеріали, щоб вони відповідали вимогам, але багато підприємств, які беруть участь у виробництві "Сармата“, могли просто не мати таких можливостей", — сказав експерт.
За словами Максима Старчака, на ракету чекає ще вісім-десять років випробувань, перш ніж вона стане повністю технічно готовою.
Цінність рідинної ракети, що здавалася не дуже очевидною на початку 2010-х років, полягає в тому, що вона має досить велике корисне навантаження — "закидувану вагу". У Р-36М вона становила 8800 кілограмів. У "Сармата" вона має бути 10 тонн.
Такі характеристики вражають, але за це доводиться платити. Ці ракети вразливіші на ранніх етапах польоту. Вони стартують із пускових шахт, розташування яких розвідка противника може розкрити і завдати превентивного удару.
Крім того, рідинні ракети складні в обслуговуванні, їх неможливо зберігати заправленими, а тому підготовка до запуску займає багато часу.
До того ж, сам цей процес також досить непростий, і в разі помилки може призвести до аварії.
Твердопаливні ракети, на відміну від рідинних, менш "вантажопідіймальні". Закидувана вага у твердопаливних "Тополі М" і "Ярса" — всього 1200 кілограмів.
Однак ці ракети стартують з рухомих пускових установок, які відстежити важче. Тому, зрештою, в Росії вирішили не відмовлятися ні від перших, ні від других.
Додаючи коментар, будь ласка, будь ласка, будьте толерантними та утримуйтеся від образ на адресу інших учасників дискусії - навіть якщо Ви не поділяєте їхньої думки.