ПРАВИЛА ВІДЖИМУ: МЕТОД ГУР (Кирила Буданова)

-

У березні 2023 р. вітчизняний медіапростір сколихнула скандальна новина про причетність очільника ГУР МОУ Кирила Буданова до вилучення майже сотні квартир із власності відомого столичного забудовника - Андрія Мартинова. Безпрецедентна кількість фактично експропрійованих ГУР МОУ об’єктів нерухомого майна і, найголовніше, методи і прийоми, використані цією шановною державною інституцією для формування своєї фінансово-матеріальної бази, віддають душком розкуркулення 30-х років початку 20 століття  в совєтській державі.

Природньо, що в оцінках такої бізнес практики розвідувального органу України в умовах воєнного стану суспільство розділилося на два табори: перші – громадяни, які палко підтримують будь-які ініціативи та дії очільника ГУР МОУ Кирила Буданова; другі – особи, які переконані, що такі масштабні оборудки з майном відображають прагнення службових осіб до особистої наживи. З огляду на це, дискусія стосовно обставин вилучення об’єктів нерухомості у розпал війни відбувалася у середовищі читачів, блогерів та інших учасників вітчизняного інформпростору.  Натомість ГУР МОУ зберігало олімпійський спокій, чи, найімовірніше, його імітувало.  

Лише 29.03.2023 р. ГУР МОУ, в особі керівника відділу ГУР МОУ Андрія Юсова, висловило власну позицію щодо подій, які, будемо відвертими, залишили осад негативу на блискучій репутації розвідувального органу. Після ознайомлення зі змістом письмової відповіді ГУР МОУ від 29.03.2023 р. за вих. №222/3в/72, сказати, що ми були шоковані – це нічого не сказати. Оминаючи увагою цитати з нормативно-правових актів, що легітимізували дії держави щодо передачі, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, прокоментуємо найсоковитіші деталі, так би мовити, колективної правничої думки розвідувального органу.

Найперше в аргументації ГУРівських юристів, що викликає гомеричний сміх, - це недолуга спроба відкараскатися від журналістських обвинувачень у неминучому виселенні власників вилучених квартир. Так, автор відповіді зауважує, що співробітники ГУР МОУ не вчиняли дій щодо виселення мешканців з їх осель. Тож постає риторичне питання, а для чого тоді здійснювалося вилучення квартир: щоб поліпшити психоемоційний стан їх власників чи для їх автоматичного зарахування до складу розвідувального органу?  Скажімо так, останній варіант не такий і фантастичний на тлі одіозних «розвідників» зі складу депутатів Верховної Ради України, які встигли похизуватися посвідченнями ГУР МОУ.

Після текстового речитативу про: «…для задоволення військових потреб країни працює вся економіка і все суспільство, реалізовуються всі наявні механізми отримання ресурсів та направлення їх на потреби Збройних Сил України», подальший зміст відповіді містить неочікуване одкровення: «…а тому, перш ніж буде реалізовано процедуру відчуження, здійснюється робота щодо вивчення обставин набуття майна, можливості його використання власниками, наявності спорів та кримінальних проваджень, у яких фігурує таке майно, а також чинних арештів і заборон».

Процитоване положення, на превелике здивування, фіксує явку з повинною, оскільки за потреби держави, які будуть задоволені за рахунок вилученого майна, навіть не згадується. За буквальним змістом відповіді, вирішальним чинником для ухвалення рішення про вилучення майна є правові характеристики майна і можливості його використання власниками. Феноменальний за глибиною і юридичною логікою висновок!!! 

Виявляється, що ГУР МОУ, окрім виконання бойових завдань, гострим зором розвідників сканує майнові активи громадян України, які в силу різних обставин потрапили до поля зору правоохоронних органів. Останні, як ми пам’ятаємо, уміють «працювати» як з активами, так і їх господарями. Діамантові-золоті прокурори і багаті, як Крез, українські слідчі, є яскравими прикладами майстерного застосування службових повноважень за формулою: «Було Ваше – стало наше». Утім, якщо раніше, в умовах мирного життя, арешт на матеріальні статки учасника у кримінальному провадженні був лише першим щаблем у вирішенні долі цього майна, то нині цей забезпечувальний захід кримінального провадження є синонімічним англомовного звороту «гуд бай». 

В аналогічному становищі опинилися і особи, які позначені у тексті відповіді ГУР МОУ терміном «фігуранти кримінального провадження». З військовою прямотою автори аналізованого листа визнають, що набуття особою статусу «фігуранта» перетворює на фікцію правову гарантію недоторканності власності, до речі, закріпленої в Основному Законі і ст.16 КПК України. Така ж доля і презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст.17 КПК України). Звісно, а для чого заморочуватися очільником ГУР МОУ схоластикою правових питань, долями людей, коли є рецепт успіху, сформульований Людовіком XIV: «Держава – це Я». 

Стосовно кримінального провадження, за завісою якого з’явилася тінь лицарів плаща і кинджала, що працюють під егідою ГУР МОУ, теж не все так прозоро і однозначно. У відповіді фокус уваги спрямований на банальні речі – активи, їх кількість, фігуранта кримінального провадження та ухвали найсправедливішого суду, тобто Печерського, про арешт активів. Своєю чергою, ми звернули увагу на рішення слідчих суддів, в яких висловлені критичні оцінки діяльності правоохоронців. Будемо відвертими, є що почитати. Наприклад, із задоволенням посмакували негативні епітети слідчих суддів на адресу правоохоронців в ухвалах про відвід слідчого ДБР, прокурора Київської міської прокуратури і навіть спеціаліста, висновок якого використано у жовтні 2022 р. для вручення повідомлення про підозру так званому фігуранту кримінального провадження.

 А навколо злощасного майна, на яке спокусилося ГУР МОУ, то й взагалі вихор із ухвал про накладення арешту та його скасування. Є у цьому водопаді процесуальних рішень й екзотика у вигляді ухвали слідчого судді про порушення слідчими ДБР презумпції невинуватості у кримінальному провадженні та зобов’язання внести відповідні відомості до ЄРДР.  

Як шепоче журналістська інтуїція, хтось хоче отримати щось осяжне і матеріальне, а не захистити, прости господи, законність і задовольнити потреби обороноздатності країни. 

Загалом із аналізу обставин обговорюваної події і тексту відповіді ГУР МОУ вбачається, що комерціалізовані правоохоронці, які не змогли самостійно досягти поставлених цілей (звісно, непроцесуального характеру) за понад два роки досудового розслідування, залучили потужного та авторитетного союзника, в особі ГУР МОУ. На це вказує і хронологія – фактичне вручення повідомлення про підозру 12.10.2022 року, а вже через два тижні поява наказу Кирила Буданова №87ДСК «Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану».

 Інакше кажучи, повітря законності зіпсували корумповані правоохоронці, а тягар негативного репутаційного шлейфу від цього конфузу тепер мусить нести керівник ГУР МОУ Кирило Буданов. І, мабуть, невипадково, оскільки, як свідчить зміст листа, з юридичним супроводженням в ГУР МОУ не все гаразд. Чого лишень варта заключна теза письмової відповіді у такі редакції: При цьому потрібно враховувати, що попередні власники і так не мали права користуватися і розпоряджатися майном, що відчужено на користь держави, внаслідок накладення на нього арешту».

Ототожнення арешту майна у кримінальному провадженні, тобто тимчасового обмеження його цивільно-правового обігу, з його відчуженням – це вже діагноз рівня професійності юристів і, на жаль, невтішний.