Ізраїльська армія заявляє, що готова до повномасштабної наступальної операції проти бойовиків ХАМАСу. "Сектор Газа більше ніколи не стане таким, яким був", - заявив міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант у зверненні до військових.

Ізраїль припинив постачання продовольства, води, палива та електрики в сектор, його армія завдає масованих артилерійських та авіаударів по військових об'єктах ХАМАС. Представники угруповання погрожують вбити захоплених ними ізраїльських та іноземних заручників, якщо Ізраїль продовжить бомбардування.

За даними посла Ізраїлю в ООН Гілада Ердана, у Газі утримують від 100 до 150 заручників, викрадених під час суботнього рейду бойовиків ХАМАСу на території Ізраїлю. Жертвами нападу стали понад 1200 людей — здебільшого ізраїльтяни, також серед них є іноземці. Про таку ж кількість загиблих в результаті ударів Ізраїлю у відповідь повідомляє і палестинське міністерство охорони здоров'я.

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) розгорнула на кордоні із сектором Газа піхотні та бронетанкові частини чисельністю кілька сотень тисяч осіб, включаючи резервістів.

Але схоже, що військове командування не поспішає форсувати події — воно попереджає, що війна триватиме довго і перемога над ХАМАС — це питання не кількох днів чи тижнів.

Які можливі сценарії майбутньої наземної операції в цьому регіоні та з якими труднощами неминуче зіткнеться ізраїльська армія?

Сектор Газа – палестинський анклав на березі Середземного моря, відокремлений потужною системою загороджень від Ізраїлю на півночі та сході, а від Єгипту на півдні. Його площа відносно невелика - 363 кв. км, але чисельність населення суттєва — понад 2,2 млн людей.

Якщо врахувати, що у Газі немає висотних будівель, можна уявити, яка там щільність житлової забудови. Адже на цій території розміщені також сільські райони з полями та пасовищами.

І кілька десятків тисяч озброєних та фанатично впевнених у своїй правоті ісламістів, яких підтримує чимала частина населення.

"ХАМАС має 40 тисяч бойовиків у своїх силових структурах, причому це формування армійського типу — дисципліна, тривала підготовка до оборони, під Газою прориті десятки кілометрів тунелів, бункери", — розповів ВВС ізраїльський військовий експерт Давид Шарп.

Ще 10 тисяч бійців, за його оцінкою, налічує друге за чисельністю в Газі угруповання "Ісламський джихад".

"Озброєння у них дуже непогане, крім стрілецького вони мають багато вибухових пристроїв, гранатометів, протитанкових ракетних комплексів, включаючи російські "Корнети", ПЗРК у них є у великих кількостях, міномети всіх калібрів до 120 мм. Ракетний арсенал у "Ісламського джихаду" та "Хезболли" від 15 тисяч і більше, це ракети дальністю від семи до 150 кілометрів", — каже він.

"Дуже складне завдання"

З 2005 року, коли з території Гази було виведено ізраїльські війська та евакуйовано єврейські поселення, ЦАХАЛ провів там, як мінімум, вісім військових операцій — двічі 2006 року, 2008-го, 2008-2009-го, 2014-го, 2021-го та у травні 2023 року.

Всі вони були обмежені як у часі, так і за масштабом, і мали на меті примус до миру у відповідь на ракетні обстріли та спроби нападу на ізраїльську територію. Нехай ненадовго, але проблему вирішували.

Нинішня ситуація відрізняється кардинально. Стільки людей одномоментно Ізраїль не втрачав з часів арабо-ізраїльських воєн, тому неважко зрозуміти ізраїльтян, які сприймають шкоду від суботнього нападу не просто як чергову вилазку палестинців, а як загрозу самому існуванню держави.

Відповідно і відповідь має бути безпрецедентною — Ізраїль планує повністю усунути угруповання ХАМАС, насамперед його військове крило, визнане терористичною організацією не лише в Ізраїлі, а й у США, Британії та Євросоюзі.

"Йдеться про далекосяжну та зрозумілу мету — взяти під повний контроль весь або майже весь сектор. Це дуже складне завдання", – каже Давид Шарп.

Загрози Ізраїлю походять і з інших напрямів — насамперед з півдня Лівану, де базується проіранське угруповання "Хезболла", набагато потужніше, ніж ХАМАС, а також із території Сирії та Західного берега, де у євреїв теж багато недругів.

Ізраїльська армія досвідчена, добре оснащена, технологічна та вміє воювати на кількох фронтах одночасно. Вона справлялася поодинці і з більш численними регулярними формуваннями. Але зараз не в цьому суть. Що робити з Газою – ось у чому питання.

Перший сценарій - традиційний

Як і раніше, ізраїльська армія розпочинає наземне вторгнення потужною артпідготовкою. Насамперед знищуються військові об'єкти — центри управління та зв'язку, склади, місця зосередження противника тощо.

При вогневій підтримці, що триває, бронетанкові частини і піхота атакують з різних напрямків, розтинають оборону і пригнічують осередки опору, коригуючи при цьому удари артилерії з повітря. Сили радіоелектронної боротьби виводять з ладу бездротовий радіозв'язок супротивника.

Ключові висотки, а також входи до підземних тунелів знищуються або блокуються. На фінальній стадії ізраїльський спецназ добиває розрізнені загони бойовиків, що ховаються в розбитих будівлях і підвалах, і захоплює їхніх командирів.

Легко сказати…

Організатори атаки на Ізраїль передбачали такий розвиток подій і, напевно, добре до нього підготувалися.

Місцевість навколо сектора Газа відкрита, і навіть примітивні засоби аеророзвідки, такі як дешеві китайські дрони, здатні засікти зосередження військ та техніки. Отже, на фактор раптовості під час планування наземної операції розраховувати не вийде.

Мінні поля на напрямах головних ударів, якщо буде ухвалено рішення про велику сухопутну операцію, навряд чи становлять велику небезпеку — вони будуть зметені сучасними засобами розмінування, які в ізраїльській армії в достатку. Найгірше інше.

Класичний малюнок сучасних атакувальних дій виглядає так: артилерія відкриває вогонь по передових позиціях противника і веде його доти, поки бронетехніка і піхота, що ховається за нею, не наблизиться до перших траншей на відстань 200-300 метрів, після чого вогонь переносять вглиб ворожої території.

Чи навчена цьому ізраїльська армія? Безперечно. Чи може вона дозволити собі таку тактику в умовах, коли позиції противника розосереджені по густонаселених житлових районах? Питання, швидше, риторичне.

В умовах міських боїв високу ефективність виявляють відносно невеликі легкоозброєні мобільні групи - як з боку тих, хто наступає, так і з боку тих, хто обороняється.

Ті, хто обороняються, краще знають місцевість, мають схрони боєприпасів, можуть розраховувати на допомогу місцевого населення, а за потреби і прикриватися ним. Сторона, що наступає, змушена більше покладатися на підтримку бойової техніки, яка у боях на вузьких міських вулицях стає вразливою.

Особливу проблему для ЦАХАЛ становлять тунелі. Завдяки старанням палестинських інженерів вони вже не такі примітивні, якими були раніше. Під сектором Газа існує ціле підземне місто — складна система коридорів може поєднувати казарму зі складом боєприпасів та мати сотні виходів на поверхню. Наприклад, через комору самотньої бабусі.

Саме там, під землею, бойовики можуть утримувати заручників, що робить завдання щодо їхнього звільнення вкрай складним.

Другий сценарій – блокада

Власне, блокада вже йде повним ходом — сектор позбавлений постачання палива та електрики.

Хід логічний, але теж передбачуваний. Комбатанти, які підготувалися до блокади, починають відчувати дискомфорт від неї набагато пізніше, ніж основна маса населення.

Запаси продовольства і палива, які мають члени ХАМАС, дозволяють їм триматися довго, чого не скажеш про решту населення Гази.

У таких умовах рішення, яке, на перший погляд, видається мирнішим, може обернутися навіть тяжчими наслідками, ніж військова операція. У місті, відрізаному від засобів цивілізації, швидко розпочнуться голод та епідемії.

Потрібно буде терміново відкривати гуманітарні коридори, влаштовувати фільтраційні табори, десь розміщувати біженців. З огляду на двомільйонне населення сектору Газа може виникнути гуманітарна криза такого масштабу, що Ізраїль з цим сам просто не впорається. І на нього посиплються всі шишки.

При цьому блокада не є альтернативою наземній операції — Ізраїлю все одно доведеться її проводити. Наївно чекати, що бійці ХАМАС посидять на голодному пайку та вийдуть із піднятими руками.

Вибір між поганим та дуже поганим

Саме в такій ситуації опинився Ізраїль. Бойове крило руху ХАМАС ніколи раніше не являло собою таку значну силу, як зараз. Його бійці та командири нагромадили досвід боїв у міських умовах і добре озброїлися.

Зрозуміло, що навіть фізичне усунення верхівки та найактивніших членів ХАМАС не знімає проблем відносин Ізраїлю з арабським світом.

Але те, що трапилося в містах та кібуцах на заході країни, штовхає Ізраїль до невідкладних дій.

За своїми масштабами операцію в Газі можна буде порівняти з битвою 2015–2016 років за Мосул — іракське місто, захоплене бойовиками "Ісламської держави". Бої за двомільйонне місто тривали дев'ять місяців, загинули тисячі (за іншими даними — десятки тисяч) людей, понад мільйон стали біженцями.

"З суто військової точки зору наземна операція може призвести до короткострокового успіху та знищення більшості командирів ХАМАС. Але без міцної мирної угоди ХАМАС, швидше за все, відродиться, його ряди поповнять нові покоління розгніваних, радикально налаштованих молодих бойовиків", — пише кореспондент ВВС з питань безпеки Френк Гарднер.