Дівчата-козачки із «Мамаєвої Слободи» відзначили «Свято калини» (ФОТО)

- Микола Тимченко, "День"

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» сьогодні, на Першу Пречисту (Успіння Божої Матері), відтворила давній український обряд «Свята калини», який належить до української сакральної культури.

Дівчата з фольклорного колективу на березі річки Либідь у національному вбранні співали народних пісень, збирали пурпурові кетяги та вплітали їх у коси, а також частували всіх присутніх на святі  козацьким хлібом «калинником», спеченим у справжній старовинній печі.

Достеменно відомо, що запорозькі козаки завжди зверталися з молитвами до Пресвятої Богородиці – благодатної заступниці козацької Вкраїни, Пречистої Діви, котра стала об`єднуючим началом між Господом Богом і родом людським.

Калину починали збирати якраз на Першу Пречисту. Ягоди, зірвані в цей сакральний день, використовувались українською родиною на урочистостях та сімейних святах впродовж цілого року.

Гронами калини прикрашались святі образи. Ними заквітчувався весільний коровай. Кетягами калини оздоблювався весільний вінець молодої…

Від Першої до Другої Пречистої (21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці) у кожній вкраїнській родині, де ще були дівчата на виданні, намагались вдосталь заготовити пурпурових калинових пучків — коли під стріхою хати рясно висіли стиглі калинові кетяги – можна засилати сватів до цієї господи, бо тут мешкає молодиця…

Народна скарбниця зберегла особливий дівочий обряд цього періоду між Пречистими, пов'язаний з Богородицею та червоною ягодою – своєрідний «калиновий похід» – урочистий захід, який супроводжувався іграми, піснями, жартами, хороводами.

Дівчата-козачки із «Мамаєвої Слободи», як колись наші прабабусі, набрали з собою смачної їжі та пішли шукати перший кущ калини на берегах річки Либідь. Такий кущ називався у «калиновому поході» «перваком». За описами етнографів, дівчата співали та водили хороводи коло цього куща, проводили ігри. Потім сідали довкола нього і всі разом полуднували.

А відтак, вони «нападали» на кущ калини з усіх сторін. З першої зламаної гілочки кожна клала по дві ягідки собі в рот, загадуючи при цьому заповітні слова про кохання та свого нареченого. Потім водили довкола куща калини хоровод з піснями та розмальовували одна одну ягодами – щоб парубки любили.

Завершальним етапом цієї своєрідної дівоцької магії наших прабабусь, було прикрашання віночків та волосся свіжозірваними гронами калини.

Дорогою додому їх супроводжували пісні та жарти, а на півдорозі, зробивши засідку, чатували парубки. Як тільки дівчата наближалися, хлопці зненацька виплигували зі своїх схованок, намагаючись відібрати зібрані пучечки. Молодиці, захищаючись, розмальовували їх стиглими ягодами, та й парубки натирали калиновим соком дівочі щоки.