Україна на межі оціночного колапсу

-

Серед багатьох законодавчих мін уповільненої дії, які закладаються під ринок оціночних послуг в Україні є підготовлена Кабінетом міністрів України постанова № 231.    Її дія може мати наслідки непередбачуваної руйнівної сили, які відчує на собі, без сумніву, кожен мешканець України. Ініціатива творців “оціночної реформи”, наскільки можна судити, навіть і близько не спрямована на те, щоб якось полегшити населенню форму та обсяг сплати платежів, а навпаки, складається враження, що нововведення мають перед собою дві послідовні мети: по-перше, розширити спектр послуг, які будуть вимагати проведення оцінки майна, а по-друге, прописати законодавство так, щоб ці послуги могли здійснювати тільки обрані, наближені до потрібних людей структури.

Оскільки зараз у зв”язку із зміною законодавства про спадщину та про податок на нерухомість, до послуг оцінювачів доведеться звертатися чи не кожному українцеві, можна говорити про введення нового податку, тільки не на користь держави, а на користь кількох зацікавлених бізнесово-політичних груп.


Загалом законодавство, що регулює оціночну діяльність, діє з початку дев”яностих років, і ніколи не викликало особливих нарікань. Послідовні спроби його ревізії почалися ще минулого року, і були ініційовані Фондом державного майна України, який спробував відібрати незалежну оцінку майна у професіоналів, що займаються подібною діяльністю і мають великий досвід в цій сфері і передати його обраним. Пізніше це рішення було відмінено, але практично повністю було відтворене у згаданій постанові Кабміну. Навіть більше того: Міністерством юстиції вже підготовлено закон “Про професійну діяльність в Україні”, який передбачає чергове розширення операцій, що потребують оцінки майна, а також створює законодавче підґрунтя для витіснення з ринку оцінювачів, що працюють на ньому вже десятки років. Нова система атестації, передбачена законопроектом, спрямована на те, щоб на ринку залишити тільки кишенькові структури, оскільки ніхто не  захоче сертифікувати конкурентів? Тим більше, що законопроектом перекладено обов”язки реєстрації оцінювачів на той самий Фонд держмайна який вже показав свою зацікавленість у тому, щоб викинути з ринку діючі організації і пристосувати його під кілька оперативно зареєстрованих кишенькових структур. Яка буде якість таких послуг, і як зросте ціна на них ми можемо лише здогадуватись. Для орієнтиру наведемо приклади минулого року, коли завдяки наказам ФДМУ, на ринку залишилось 12 оціночних фірм і вартість послуг, наприклад для оцінки котеджів, зі звичайної ціни у 1000-1500 гривень, зросла в деяких випадках до 40 000 грн.! Мало того, вся відповідальність за такі розрахунки повністю переноситься з оцінювачів на власника об'єкта оцінки через те, що “нові” оцінювачі не повинні здійснювати огляд об'єкта оцінки. В цьому разі виникає питання про достовірність такої оцінки і про її вплив на поповнення Державного бюджету країни.

І це ще не все, окрім того, що зростуть ціни на послуги оцінювачів, так ще буде залишатися загроза того, що при черговій зміні влади та/або «генеральної лінії партії» у разі, якщо комусь для будь-яких своїх цілей забажається розірвати укладені за цей час угоди з нерухомістю, то це можна буде легко зробити посилаючись на незаконність постанови № 231, оскільки, ті, хто писав цю постанову, знають, що вона від початку протирічить законодавству.


Таку несподівану зацікавленість нашого майже незмінного міністра юстиції справами оцінювання прийнято пояснювати тим, що нововведення лобіює не тільки Лавринович, але і “тендерний генерал” Антон Яценко, який останнім часом значно поширив свою присутність у медіапросторі з метою популяризації своїх нововведень. Власне кажучи, в законопроект Міністерства юстиції перенесені всі “ноу-хау” Тендерного комітету, які до цього часу асоціювались з прізвищем Яценка. Наприклад, в розслідуванні журналіста Тимофія Крамаріва детально розписується схема клонування в тендерному відомстві додаткових послуг і посередницьких структур.

«Тендерники» швидко організували побічний бізнес на посередницьких компаніях, які за певну платню “допомогали” направляти різноманітні види електронної звітності до державних органів, таких як ДПА, Мінпраці, Центрів зайнятості - пише пан Крамарів, - або приймалося таке рішення: заборонити проведення тендерів без довідки Держінспекції про «незавищення» кінцевої ціни, за якою було придбано товари чи послуги. «Організувати» такі довідки могли лише декілька «правильних» компаній за 3-5% від суми закупівель. Необхідність існування тендерних палат є дуже примарним. І все ж тендерні закупівлі — це справа спеціалізованих комерційних структур, в той час як послуги оцінювачів потрібні практично кожній людині, що бажає продати автомобіль, придбати сільгосптехніку, чи провести якусь операцію з земельною ділянкою, житлом чи комерційною нерухомістю. Об”єми операцій тут не такі вже й великі, але практично поголовне охоплення виплатами населення країни дозволяє розраховувати на добру вигоду для обраних. Є за що боротись, приймаючи закон.


Загалом, перед нами — російський сценарій, який намагається протягнути наш Мінюст. В Росії крупні фінансово-промислові групи мають “своїх” оцінювачів, які практично монополізували весь ринок. Протягом минулих років в цій країні регулярно виникають скандали, пов”язані з афільованістю між чиновниками, бізнесменами та оціночними структурами. Так, наприклад, “Сбєрбанк Росії” користується послугами структури, яку очолює син голови правління банку Германа Грефа, яка оцінює майно, що опинилося в заставі у банку, як правило в 3-5 разів дешевше від його ринкової вартості. В інших випадках за “правильну” оцінку потрібно платити хабарі, що створює цілий тіньовий ринок оціночних послуг, та в кілька разів піднімає плату за ці послуги. Чи це потрібно для сучасної України?


Важко зрозуміти, чому у нас виходить так, що будь-які нововведення влади одразу лише ускладнюють життя громадянам країни і роблять державний апарат ще більш бюрократизованим і громіздким. Можна згадати, що останні ініціативи влади перекласти на нотаріусів оформлення прав на спадщину, викликало в країні справжню паніку і хаос. Що станеться, коли ринок захоплять молоді, недосвідчені і повністю залежні від влади оцінювачі, можна лише здогадуватися.