Попри планове скорочення миротворчих сил ООН у Африці наші вертолітники напевне продовжуватимуть місію. Українців цінують за професіоналізм і стійкість. 56-й окремий вертолітний загін мав 18 ротацій військовослужбовців. Уже втретє командиром українського контингенту є військовий льотчик І класу полковник 52-річний Петро Пліс.
У західній частині Африки на узбережжі Атлантичного океану розташована держава Ліберія. Її назву перекладають як Земля свободи. Країну заснували вільнонароджені та відпущені на свободу американські раби. На зламі ХХ-ХХІ ст. 3-мільйонне населення Ліберії пережило державний переворот, 10-річну воєнну диктатуру сержанта Семюеля Доу та дві громадянські війни. Жертвами протистояння стали сотні тисяч людей. Із 2005-го Ліберією керує Еллен Джонсон-Серліф — перша жінка-президент на Африканському континенті.
На війну, економічну й гуманітарну кризу в Ліберії відгукнулася Генеральна асамблея Організації Об'єднаних Націй. Міжнародна спільнота ухвалила рішення направити в країну миротворців. Відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та Секретаріатом ООН про внесення ресурсів для місії ООН у Ліберії, а також листів про допомогу авіаційними засобами керівництво України ухвалило рішення направити до Ліберії наших вертолітників. На підставі Указу Президента України, Постанови Кабінету Міністрів сформували 56-й окремий вертолітний загін (ОВЗ) із 300 осіб.
11 січня 2004 року до Ліберії транспортним літаком "Руслан" доправили передову групу із 18 військовослужбовців. Вони мали розгорнути та підготувати базове містечко для основної частини загону й техніки — вертольотів Мі-8 та Мі-24.
— Партію авіаційних машин транспортували у "Руслані", — розповідає командир загону полковник Петро Пліс. — У літак ми завантажили чотири гелікоптери та кілька двигунів. Мі-8 — не маленькі та ще й додатковий вантаж. Не вірилося, що з таким добром зможемо злетіти. Питаю у пілота: "Чи не перевантажили літак, брате?". Той лише усміхнувся. Каже, що можна кілька джипів ще додати.
Місцем дислокації українського контингенту був район аеропорту Робертсфілд поблизу столиці Ліберії. Табір розбили на майданчику неподалік зруйнованої будівлі місцевого аеродрому.
— Бачити, як український "Руслан" сідає на смугу в джунглях — незабутнє враження, — додає полковник. — Ми були й залишаємося могутньою державою.
Із 14 січня літаками Ту-154 почали перебазовувати решту особового складу. Майно, автомобільну та іншу техніку доставили поромом. Передислокацію загону в Ліберію закінчили наприкінці січня 2004-го.
Відповідно до рішення командувача силами ООН у Ліберії додаткова авіаційна група українських миротворців зі складу 56-го ОВЗ виконує оперативні завдання також із майданчика Грінвілл — за 230 км від столиці. Раз на два тижні туди вертольотом Мі-8 відряджають групу миротворців. Вони патрулюють, перевозять особовий склад та спостерігачів місії ООН, евакуюють хворих, доставляють вантажі у важкодоступні місця.
Українські вертолітники виконують завдання нелегкі у спекотному й задушливому кліматі. Температура повітря +40...45°С за вологості 90-98%. Півроку триває період злив.
Миротворці працюють на гвинтокрилах двох типів. Мі-8 доставляють вантажі, продовольчі товари, ліки, евакуюють хворих, беруть участь у пошуково-рятувальних операціях та забезпечують роботу посадових осіб місії ООН. Екіпажі Мі-24 демонструють присутність миротворчого контингенту військ ООН, патрулюють території, виконують спостережні польоти.
— Техніка потрапляє до нас із Конотопського (Сумська область. — "ГПУ") та Севастопольського авіаремонтних заводів, — розповідає Петро Пліс. — Моделі вертольотів розробили ще в Союзі, але пройшли модернізацію — машини стали легшими, можуть перевозити більше вантажів. Гвинтокрили дообладнані згідно з міжнародними стандартами ІКАО. Зокрема, мають метеолокатори та системи супутникової навігації, інше обладнання, що забезпечує безпеку польотів у складних умовах.
Українські миротворці вертолітного загону застосовували вогневу міць вертольотів 2011 року під час масових заворушень у Кот-д'Івуарі. Пара Мі-24 вилетіла за наказом командуючого військами ООН і завдала повітряного удару по складам із системами залпового вогню. Зброя не потрапила до рук повстанців, що вберегло життя тисячам африканців.
У липні зі складу 56-го окремого вертолітного загону в Ліберії виділили авіаційну групу та перебазували її в сусідню Кот-д'Івуар.
— Вона представлятиме Україну в операції ООН у Кот-д'Івуарі та транскордонних операціях у рамках співробітництва місії ООН у Ліберії та операцією ООН у Кот-д'Івуар.
В окрему авіаційну групу ввійшли три вертольоти Мі-24 та майже 40 військовослужбовців зі складу 56-го окремого вертолітного загону в Ліберії. Українські вертолітники виконують завдання з патрулювання західних та північних кордонів країни, проведення повітряної розвідки маршрутів руху військ ООН у Кот-д'Івуарі, супроводження конвоїв у віддалені прикордонні райони. Крім цього, миротворці здійснюватимуть авіаційну підтримку наземних військ ООН у проведенні операцій.
17 разів особовий склад українського миротворчого вертолітного загону залучали до пошуково-рятувальних операцій у Ліберії. З 2004-го вітчизняні льотчики провели в африканському небі понад 50 тис. год., перевезли більш як 200 тис. пасажирів та понад 6 тис. т вантажів.
Петро Пліс був миротворцем у трьох країнах
Основа українського вертолітного загону в Ліберії — військові льотчики І та ІІ класу. Вони набули бойового досвіду в Косово, Сьєрра-Леоне, Конго. Нині передають досвід та навички пілотування молодому складу співвітчизників.
Командира загону полковника Петра Пліса можна називати асом військової авіації. Має понад 4 тис. год. загальних нальотів. Виконував миротворчі завдання у Хорватії, Косові, двічі у Сьєрра-Леоне, нині — в Ліберії. Участь у бойових діях та миротворчих місіях під прапором ООН сформувала його як льотчика та командира. Петро Пліс підготував для Збройних сил України кілька десятків молодих пілотів, які обіймають керівні посади та передають досвід іншим.
Удома, в місті Бердичів на Житомирщині, на миротворця чекають дружина Світлана та донька Ольга.
За особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України Петро Пліс є кавалером ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. 2013 року отримав титул переможця та лауреата рейтингу "Золота фортуна".
Зброю міняли на мотоцикли
За останнім переписом населення, в Ліберії проживає близько 4 млн осіб. Основні статті експорту: алмази, залізна руда, каучук, ліс, кава, какао. Зарплата місцевих робітників становить $30-40.
Тривалість життя ліберійців — 57 років. Через інфікованих комарів тут можна захворіти на малярію. Недугу виліковують без ускладнень за своєчасної діагностики. У сім'ях ліберійців по троє або більше дітей. Їх через високу смертність немовлят часто реєструють у державних органах на третьому-четвертому році життя.
У столиці Ліберії місті Монровія основний транспорт — двоколісний. Власники мотоциклів "Леопард" із двигуном 125 куб. см — це колишні власники автомата АК-47 із калібром 7,62. Коли уряд Ліберії призвав країну до роззброєння, у населення було понад 40 тис. одиниць стрілецької зброї. Кожен, хто добровільно здавав арсенал, отримував мотоцикл. Цей транспорт став настільки поширеним, що його використовують навіть як таксі. Поліція закриває очі, коли на мотоциклі їде водій із трьома пасажирами. Дозволяють керувати напідпитку. А за розмови за кермом авто по мобілці обов'язково оштрафують.
(За матеріалами 2012 року)
