-
На Україну, імовірно, чекає ультиматум від Дональда Трампа: або підписати мирну угоду на умовах Росії, або втратити підтримку Сполучених Штатів, розмірковує оглядач Деніел Джонсон в колонці для британської Telegraph. Про це передає ВВС Україна.
Він нагадує, що за один тиждень президент США розв'язав торгівельну війну, обвалив Волл-стріт і наблизив можливість глобальної рецесії. При цьому він все ще сподівається, що його запам'ятають як людину, яка закінчила війну в Україні.
"Трамп розраховує на швидку мирну угоду, розглядаючи Україну як своє дочірнє підприємство", - вказує автор.
Він посилює тиск на Київ і вже вимагає контролю не лише над українськими родовищами рідкісноземельних металів, а й над ключовими галузями - нафто-, газо- і ядерною промисловістю.
Тим часом Володимир Путін теж мріє про своє місце в історії, прагнучи, як вказує видання, "перемалювати" карту Європи. Він не приховує, що хоче перетворити Україну на державу-васала Росії.
"Якщо Кремль і Білий дім сповнені рішучості розділити Україну між собою, хто може їм завадити?" - запитує оглядач Telegraph.
Він підкреслює: поки що Україна лишається нескореною. Однак перспектива втрати підтримки США ставить під сумнів її здатність вистояти в довгостроковій перспективі.
Основний виклик полягає в тому, як зберегти Україну одночасно і суверенною, і фінансово життєздатною.
Прагнучи капітуляції, Путін вже запустив на Київ усі наявні в РФ засоби ураження, за винятком ядерної зброї.
Він також сподівається, що інфляція, падіння ВВП й рівня життя змусять українців шукати миру.
Водночас переговори, які тривають вже кілька тижнів, є для Кремля "димовою завісою", вважає автор статті. Тоді як Україна погодилася на припинення бойових дій, Путін висуває дедалі більший список умов.
Вочевидь, його мета полягає в тому, щоб повністю захопити Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області, а потім сісти за стіл переговорів й переконати США, що це дійсно "російські провінції".
Однак, хоча в адміністрації Трампа і є прихильники такої позиції, Кремль поки що покладається лише на холодний економічний егоїзм, вважає журналіст.
Telegraph згадує, що керівник Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв нещодавно відвідав США.
"Сам факт того, що Дмитрієв може прилетіти до Вашингтона, є дипломатичним переворотом для Москви, - вказує автор матеріалу. - При Байдені російські високопосадовці та бізнесмени були під санкціями, особливо близькі союзники Путіна".
Тепер наближені до російського президента "отримали привілейований доступ, можливо, навіть в Овальний кабінет".
"Символізм цього зрозумілий: людей Путіна допустили у святая святих, звідки вигнали Зеленського, - розмірковує Джонсон. - Тепер питання в тому, чи має Росія "всі карти", як любить казати сам Трамп, чи українці виявляться стійкіші, ніж може здатися на перший погляд".
Деніел Джонсон вказує, що США дедалі більше дистанціюються від Будапештського меморандуму 1994 року, в якому США, Британія і Росія зобов'язалися поважати суверенітет і територіальну цілісність України.
І наслідки цього можуть бути дуже серйозні.
По-перше, "якщо кинути Україну російському ведмедю", це стане сигналом для Пекіна, що Тайвань не може розраховувати на Трампа як на союзника. І Китай може спокійно напасти на Тайвань.
Припинення вогню на умовах Путіна журналіст називає "карфагенським миром" і прелюдією до наступного етапу його плану відродити Радянський Союз чи Російську імперію.
Польща і Литва побоюються, що Росія спробує захопити Сувалкський коридор і атакувати їх.
І хоча Швеція й Фінляндія приєдналися до НАТО, росіяни можуть перевірити готовність союзників дотримуватись своїх зобов'язань, розмірковує автор.
Він нагадує історію падіння Південного В'єтнаму після того, як США уклали мирний договір і вивели звідти свої війська, вказуючи на паралелі, здатні відповісти на запитання - яким може стати для України мир унаслідок договору, що просуває американський президент.
Telegraph вважає, що перш ніж вручати Трампу Нобелівську премію миру, якої він так прагне, варто згадати, як 1973 року цю премію отримав тодішній держсекретар Генрі Кіссінджер.
Він отримав її за роль у досягненні Паризької мирної угоди, яка на певний час припинила війну у В'єтнамі і, як передбачали, мала її завершити.
Нагороду Кіссінджер мав розділити з Ле Дик Тхо, який очолював на переговорах делегацію Північного В'єтнаму.
Останній відмовився прийняти премію, пояснивши це тим, що справжній мир у В'єтнамі так і не настав.
Водночас видання вважає, що країни Євросоюзу не матимуть іншого вибору й продовжать допомагати Україні, навіть якщо це загальмує модернізацію власних збройних сил.
"Парадокс у тому, що найбідніша країна в Європі тепер має найбільші, найдосвідченіші та найкраще оснащені військові сили на континенті. Тому в інтересах Європи не допустити краху ні армії України, ні її економіки", - вказує Джонсон.
Зеленський, на його думку, все ще вірить, що можна домовитися про припинення вогню без шкоди для країни.
Якщо це так, то держави НАТО - особливо США - зобов'язані його підтримувати. Але справжнім випробуванням будь-якого перемир'я має стати те, чи вистоїть Україна, нескорена й непохитна, навіть через роки, підсумовує видання.
Додаючи коментар, будь ласка, будь ласка, будьте толерантними та утримуйтеся від образ на адресу інших учасників дискусії - навіть якщо Ви не поділяєте їхньої думки.
 |
© Наша Версія. Всі права збережено. Ви можете передруковувати матеріали, опубліковані тут, вказавши пряме посилання на сайт. Головний редактор сайту: Юрій Поліщук тел: (093) 418-21-35 |
|
| Новини Статті Фото Відео Політика Економіка Суспільство Особлива думка Світ Мистецтво бою | ||
