Непередбачувані ситуації потрібно передбачувати

-

Шлях від студента до капітана поліції.

- Що саме спіткало чоловіка стати частиною правоохоронних органів? З чого все почалося? Інтуїція, масові протести та штучний інтелект, що їх поєднує?

- Як змінилась ваша думка щодо людей та суспільства загалом під час роботи в правоохоронних органах?

— Чи змінилось в мене ставлення до людей? Загалом з моїх 22-ох років, зараз 32-ох, десять років роботи, я зрозумів, що люди всюди шукають вигоду. Вони не зважають на проблеми інших, переслідуючи свої цілі. Дуже мало людей, які піклуються про суспільний добробут.

- Це ваш особистий досвід чи..?

— Ні, це просто моє особисте судження, не те, щоб поліція до людей, або люди до поліції. Об'єктивність.

- Чи доводилось вам приймати рішення, у стані невизначеності, і як саме ви діяли в таких випадках?

— Це напевно перші роки служби. Стикатися із запитаннями на практиці, з якими раніше не мав справу.

Наприклад виклики з приводу домашнього насильства, це зараз найбільш поширена справа для діяльності поліції. Кожен новий працівник стикається з проблемою, як діяти, коли є потерпіла сторона та кривдник, незважаючи на гендерне регулювання.

В першу чергу ми маємо приділити увагу дітям, а зрештою потерпілий стороні, потім беремося за кривдника».

Перші роки не було якогось алгоритму дій відпрацьованого у пам'яті, вони, авжеж, прописані в алгоритмах, але їх треба завчити, вивчити на рівні автоматизму, а це лише через практику.

- Отже, які були ваші дії під час перших таких викликів? Ви діяли за якимось алгоритмом чи вибудували собі хід подій в голові?

— Щонайменше, згідно з регламенту у нас є до 5-ти хвилин на прибуття на місце подій з моменту виклику. І за ці 5 хвилин, я особисто, вибудовував алгоритм дій на місці подій, це зменшує навантаження під час рішень у критичній ситуації. Для поліцейського це дуже важливо: приймати рішення в моменті.

Згадуючи про якості, які потрібно мати громадянину, який бажає стати поліцейським, це є важливим: раціональне та швидке мислення у критичній ситуації, – наголосив Павло Владиславович.

-  Тобто, виходячи з вашої відповіді, ви не часто покладається на інтуїцію у своїй роботі?

— Ні, я раціональна людина, я в повній мірі оцінюю ситуацію. Ретельно опитую людей, щоб зрозуміти їх мотиви.

Сюди ж входить: складання психологічного портрету потерпілого та правопорушника, щоб зрозуміти мотивацію та ситуацію загалом, оцінка їх історій, зв'язки. Аналіз набутих вже з часом рис поведінки, для кращого розуміння ситуації та винесення раціонального рішення.

- Чи були такі ситуації, що ви зустрічали суспільний протест з боку третіх осіб

- Так-так, і такі ситуації є. Суспільство зазвичай реагують на роботу поліції. Це добре, що люди звертають на це увагу, головне правильно пояснити ситуацію громадянину, який не є учасником події. Можливо залучити його як понятого, зазвичай люди відмовляються і залишають місце подій.

- А якщо, наприклад, люди підхопили масову паніку і розпочинається масовий протест. Як у таких випадках діють?

— Тут вже діють лідерські навички, які також потрібно розвивати. В роботі це необхідно. В залежності від масштабу цього хаотичного руху, залучаються різні заходи придушення. Якщо невелике скупчення, то треба привернути увагу на щось інше, визначити лідера.

«Непередбачувані ситуації потрібно передбачувати, так працює поліція». Вираховувати всі наслідки, навіть найгірші. Знаючи точно, що якась подія буде відбуватися, наприклад, демонстрації, мітинги, пікети у центрі Києва. Вираховується кількість сил, але цим займаються окремі організаційні підрозділі.

- З якими стереотипами про роботу поліцейських Ви стикалися?

— Начебто мені всі платять. Тобто, в загальній уяві - я самий фінансово забезпечений мешканець Києва на рівні з іншими поліцейськими. Часто зі мною вступають у корупційну змову, намагаються платити неправомірний грошовий внесок, хоча окрім зарплати я нічого не отримую. 

Другий стереотип, це те, що поліцейські діють по вказівці "конкретних" людей. Це має в собі вагому підґрунтя, поліцейський завжди діє в інтересах служби. Якщо це не порушує вимоги закону, правоохоронні органи зобов'язані виконувати накази керівника, подобається йому це чи ні (все зумовлено законом). Третій стереотип: поліцейські нічого не роблять, що вони "дармоїди",  забираючи гроші з бюджету платників податків.

- Який найдавніший привід для виклику у Вас був?

— Чесно кажучи, на це не дуже звертаю увагу. Але якщо ігнорувати людей із психічними захворюваннями, або люди похилого віку у яких виникають проблеми когнітивного спектру: наприклад деменція. Систематичні виклики поліції, навіть кримінальні, які не відповідають дійсності.

На рівні абсурду, Павлов згадав виклики "таксі", тобто довезти людину додому на патрульній машини. Зазвичай вони отримують відмову (але у рідких випадках, коли наряд їде в тому ж напрямку, де людина проживає, хоча це заборонено).

Ще можуть викликати люди які під впливом заборонених речовин, ловлячи галюцинації. Бувало таке, що людина вказує на те, чого не було.

"Я тоді працював в черговій службі, випадок, що людина повідомляє, що вона когось вбила, що вся квартира в крові. Наша слідча група яка прибула на місце події, вочевидь, виявила людину, яка була під впливом наркотичних речовин", — пряма цитата.

- Підбиваючи підсумки, як ви вважаєте, як зміниться робота поліцейського через 20 років?

— Чи будуть зміни? Думаю, що будуть. Основа залишиться така ж сама, основне підґрунтя. По-друге, це потреби суспільства, що саме потрібно людям від поліції. Поліцейська діяльність обмежена законами. 

Зміни будуть, але для цього треба зміни в суспільстві, деякі зміни в законодавстві, 'трішечки'. Десь розширити законодавство.

- Чи застосовує поліція якісь новітні технології, чи будуть вводити?

— Авжеж, поліція вже використовує. Наприклад, штучний інтелект. Якщо загалом, для пошуку людей, що вчинили кримінальне правопорушення: його ідентифікація, виявлення та знаходження інформації про людину. Пошуку інформації в державних джерелах.

Наша поліція в Україні намагається йти в ногу з технологіями, проте не в кожного в машині чи кишені лежить дрон, щоб застосувати його у нагальних цілях.

Електронний облік дійшов до, так би мовити, 'нижчих ланок' наших державних органів, здійснюючи електронний облік документів. До цього залучають підприємства.

"Це зручніше, проте треба навчитися працювати з цим. Потрібна практика(...), багато працівників не вміють користуватися. Це вже здатність людини, бажання навчатися.

- На вашу думку, чогось не вистачає нашій поліції?

— Оскільки зараз війна, то не вистачає працівників. Як раз піднімаючи питання про те, що поліцейські не беручи участь в бойових діях, проте це не відповідає дійсності. 

Беручи участь у забезпеченні укриттів, територіального захисту та прикордоння, або безпосередня участь в бойових діях.

«При реформі скоротили штат. Там де має бути по п'ять працівників, працює один-два. Це збільшує навантаження на працівника та знижує ефективність роботи, ніж якби це робило кілька людей», - закінчує Сокол.

Про роботу поліції розповів старший дільничний офіцер поліції Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, капітан поліції Сокол Павло Владиславович.

Підготувала студентка 1 курсу факультету іноземних мов, філології та журналістики Київського національного університету інтелектуальної власності та права Ковальчук Анна