На Житомирщині російська ракета вбила трьох дітей

-

На Житомирщині під час російського удару загинули троє дітей з однієї родини. Їхні батьки вижили, але перебувають у лікарні. У мами – перелом хребта, на неї чекає операція. У батька – черепно-мозкова травма.

Докладніше про трагедію розповідає OBOZ.UA.

У ніч проти 25 травня російські війська завдали масованого комбінованого удару по Україні. Це була важка ніч для багатьох регіонів, зокрема й для Житомирщини.

Унаслідок атаки у Коростишеві осколки ракети впали на приватний житловий будинок сім'ї Мартинюків. Будинок розташовувався на околиці міста, біля лісу та річки. Під завалами загинули троє дітей: 8-річний Станіслав, 12-річна Тамара і 17-річний Роман. Їхні батьки вижили, але зазнали серйозних травм.

У мами діток – складний перелом хребта, на неї чекає операція. У батька – черепно-мозкова травма. Про трагедію першим дізнався тато, а мамі повідомили трохи пізніше.

"Це багатодітна сім'я. У батьків залишилися двоє дорослих синів, вони живуть окремо – один у Києві, а інший у Львові. Загалом їх було п'ятеро – четверо синів і одна донька", – розповів OBOZ.UA Павло Позняков, директор Коростишівського ліцею №1, де навчалися діти.

Роман закінчував школу і мріяв вступити до вишу

Мама загиблих дітей багато років працює вчителькою математики в іншій школі, а батько – охоронцем у дитсадку.

"Діти були дуже вихованими, такими стриманими, вони навіть жартували з певною мудрістю. Двоє молодших ходили в музичну школу, грали на інструментах. Якось учителька запитала у Стаса: "Ну, коли ж ти нам що-небудь зіграєш?" А він так серйозно відповів: "От ще трохи вдосконалюся і тоді обов'язково зіграю". За Тамарою і Стасом дуже тягнулися однокласники, сумували за ними, якщо їх не було у школі", – згадує директор ліцею.

Роман цього року мав закінчити 11-й клас. На нього чекав випускний і шкільний вальс. Однак його проведуть, на жаль, уже без хлопця.

За словами директора ліцею, Роман дуже любив історію України, мріяв пов'язати своє життя із суспільно-гуманітарними науками. Він готувався до іспитів і планував подати документи до якомога більшої кількості вишів, аби мати можливість обрати ту професію, яка йому подобається.

Сусіди родини розповідають, що загиблі діти були дуже добрими та чуйними. Вони завжди приходили на допомогу – якщо комусь потрібно було підняти із льоху картоплю, принести води чи збігати до магазину.

Нині до того місця, де ще нещодавно був будинок Мартинюків, люди несуть квіти, дитячі іграшки та лампадки. У районі оголошено жалобу із 25 по 27 травня. У середу, 28 травня, жителі прощатимуться із загиблими дітьми.