Про райське життя окремо взятого «панди»

-

Якщо проїхатися дорогами Черкащини, можна впасти в стан близький до припадку. Бо деякі з доріг таким словом і назвати важко, а деякі хоч і скидаються на траси, проте легко можна побачити, наскільки розбите і понівечене покриття. Навіть якщо глянути на дорожню розмітку, можна подумати, що її малювали працівники служб з великого перепою.

Утім, досвідчені люди знають: службовці були абсолютно тверезі. Просто в теплий сезон, коли асфальт робиться м’якшим, його «розклепують» багатотонні вантажівки, котрі везуть аграрною Черкащиною врожаї. Крім того, досвідчені місцеві мешканці давно помітили, що на більшості таких вантажівок намальований китайський ведмедик панда… Утім, про ведмедика трохи згодом.

Зараз цікавіше поговорити про дії місцевої влади. А влада мусить викручуватися як завгодно, але дороги ремонтувати. Так, міська рада міста Корсунь-Шевченківького 29 грудня 2009 року прийняла досить далекоглядне рішення за №238. Цим рішенням регулювався розмір внесення пайової участі замовників у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в разі здійснення будівництва або реконструкції об’єкта містобудування.

Простіше кажучи, якщо ти вирішив щось вибудувати, мусиш виділити кошти на розвиток самого міста. Причому власники об’єктів комерційного використання мали би виділити 10% від вартості будівництва. Прекрасна ідея: вирішив вести комерційну діяльність – виділи містові кошти. І хоч, скажімо, той самий Корсунь не виглядає надто обшарпаним, трохи грошей на благоустрій йому аж ніяк не завадить.

Усе було б просто чудово, аби не одна обставина. 14 вересня 2010 року Корсунь-Шевченківська міська рада приймає абсолютно незбагненне рішення за №44/2. Цим рішенням вона зменшує пайовий внесок ВАТ «Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство» до 1,35%. Парадоксальність у тому, що це рішення прийняте якраз у зв’язку з проведенням реконструкції підприємства. Тобто депутати відверто посміялися над своїм же рішенням від 29.12.09.

Таким чином, місцевий бюджет недоодержав щонайменше 5 мільйонів гривень, і то це поки що. В інтернеті неважко знайти інформацію про введення в експлуатацію об’єкта за такою ціною, і цей об’єкт забезпечив роботою 50 чоловік. Або знаходимо таку цифру: за державними нормами УПВС (експертна система оцінки), вартість поточного ремонту дороги становить 300 тис. грн./км.

Що спонукало шановних «батьків міста» так недбало поставитися до кишені міської громади, можемо тільки здогадуватися. Зараз лише нагадаємо, що хлібоприймальне підприємство належить власнику значка з ведмедиком пандою – депутату обласної ради Геннадію Бобову. Очевидно, збіднів Бобов, тож Корсунська міськрада вирішила йому гроші зекономити?

Цікаво: Бобов усім розповідає, що він за власний кошт готовий ремонтувати дороги і школи, але виходить так, що ці, та ні, більші кошти він мав би віддати місцевій владі – якраз на ремонт доріг і шкіл.

Утім, гроші Бобову економлять не тільки в Корсуні. Так, за інформацією, нещодавно переданою на «5 каналі», річку Тальянку (ту, котра впадає в Тікич, басейн Південного Бугу) перетворили на отруйну помийницю. А перетворив її на помийницю цукровий завод корпорації «Панда», того самого Бобова. «Як тільки вихідні – так і новий викид. Річка смердить, каміння покрилося 5-сантиметровим нальотом, а господарям заводу як з гуски вода», – процитували телевізійники місцевих жителів.

А нас зацікавило інше. Місцева влада розповіла якісь байки про звернення до екологічної інспекції, прокуратури, ще до купи інстанцій. Але ми не змогли не помітити, що Комісія з питань екології, природокористування, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Черкаської облради не кує, не меле. Хоча, здавалося б, мусить не відходити від берегів нещасної Тальянки.

Геннадій Бобов: на чому будувалася його «українська мрія»…

Слід сказати, що навіть на тлі властивого усім кандидатам в народні депутати марнославства, керівник фірми “Панда” Геннадій Бобов виділяється особливо. Звичайно, серед них часто-густо трапляються люди, які приписують собі то “лівий” диплом, то вигадане звання. Але ось так, щоб називати в офіційних матеріалах себе діючим народним депутатом — це явище занадто унікальне навіть для України. Адже до сьогоднішнього дня ніхто у Верховній Раде і чутки не мав про депутата Бобова, а максимум, куди йому вдавалося обратися — це в Черкаську обласну раду.

Але чого не зробиш заради реклами! Наприклад, тільки Бобов може гордитися членством в підозрілій організації під назвою “Орден Святого Станіслава”, що об’єднав у своїх рядах строкату тусовку, починаючи від “кавалерственної пані” Людмили Кучми і до якихось нетрадиційно-сексуальних зірок шоу-бізнесу. І вже, звичайно, особливий предмет гордості Бобова — це звання “Героя України”, отримане від Ющенка “за розвиток агропромислового комплексу” країни. Напевно, нам варто уважніше придивитися до того, як же Віктор Андрійович сприймав це ”відродження”.

Про те, як “відроджує село” Геннадій Бобов не з чуток знають, наприклад, жителі села Мархаловка, що на Київщині у Васильківському районі. Адже саме тут нинішній кандидат в депутати за прямим сприянням районного активу і повної байдужості обласної влади приватизовував двадцять гектарів лісу. Процедура відчуження землі нагадувала неприкритий грабіж: спочатку територія була виведена з лісового фонду (відзначився тут і обласний чиновник Вакараш, відомий за скандалами навколо Межигір’я) і видана двом десяткам підставних осіб, які потім передали свої наділи Геннадію Бобову.

Цей масив, до слова cказати, охоронявся з покоління в покоління жителями села, лісова варта зберігала його для нащадків з 1770-х років. Не найгірший, скажімо так, шматок дістався нашому “героєві”. Буде де розігнатися на задекларованих автівках-іномарках. Та й девятнадцатть мільйонів річного доходу потрібно ж у щось вкласти. Адже, якщо заповідний ліс та “покращити”, і “вже сьогодні”, то розмір статків новонаверненого регіонала можна буде сміливо збільшити удвічі.

До речі, Бобов відразу ж заявив про бажання побудувати тут в лісі щось до Євро-2012. Звичайно, в Мархаловці нічого не було побудовано (і взагалі незрозуміло, яким боком село Васильківського району можна було прив’язати до футбольного чемпіонату?). Швидше за все, просто “футбольна” тема виявилася зручним прикриттям для дерибану земель як в самому Києві, так і в місцях досить від нього віддалених.

Хоча фірма “Панда” займається цукровим бізнесом (сам Бобов володіє найбільшим галузевим підприємством), чомусь його переслідують суцільно земельні скандали. Точно за такою ж схемою, як в Мархаловці, Геннадію Бобову вдалося відняти ще сімдесят гектарів лісу в сусідньому селі Гвоздів. Втім, апетити Бобова зовсім не обмежуються одним тільки Васильківським районом. Наприклад, селяни села Іскрене Шполянского району ведуть з цих “героєм” бої за свої земельні паї, на які претендує все та ж “Панда”. Здавалося б, навіщо? Невже Бобову мало одного тільки задекларованого добра, серед якого автомобілі Мерседес і Лендровер (2002 і 2007 років випуску відповідно), будинок на 420 квадратних метрів, доход сім’ї в 19 мільйонів гривень?

Звичайно, великі латифундисти — не рідкість серед українських політиків. Можна згадати ще й про гайворонського землевласника, а нині ув’язненого Лозинського, якого, до речі, теж намагалися представити до звання Героя. Причому найбільшими із землевласників, як неважко здогадатися, найчастіше називають найбільших борців проти купівлі землі, від Литвина до Симоненка. Дійсно, навіщо її купувати, якщо сьогодні можна брати десятки гектарів практично дарма? А потім їх можна продати з такою вигодою, з якою не зрівняється ніякий цукровий бізнес (таким чином, зараз в Києві активно торгують ділянками, виділеними для спорудження об’єктів до Евро- 2012, на яких фактично так і не було нічого побудовано). Ставки тут досить великі для того, щоб йти на ризик і на порушення будь-якого закону. Ну, а на випадок, якщо раптом щось не вийде, і правда про земельні афери зацікавить прокурорів, звичайно, варто заздалегідь сховатися за депутатський мандат.

Андрей Окулов для ”ОРД”