"Авдіївки більше немає". Як живуть люди в місті, за яке йдуть нещадні бої

Поки російські ракети знищують її місто, Ганна відчайдушно хоче утекти. Але її літня мати відмовляється їхати.

"Залишити її я не можу, - каже нам Ганна телефоном. - Вона сказала, що хоче спати у своєму ліжку. Їй за 70, у неї проблеми з ногами. Якщо вона залишиться сама, ані води принести, ані дров, щоб розтопити буржуйку, вона не зможе".

Вони - одні з останніх жителів Авдіївки, які залишилися в квартирі на п’ятому поверсі й живуть під постійними бомбардуваннями та авіаударами.

Це стратегічно важливе місто, за яке йдуть запеклі бої, розташоване прямо на лінії фронту на сході України.

Більшість людей з нього поїхали. Бої тут точаться з 2014 року, але від початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому минулого року населення скоротилося з понад 30 000 до трохи більше 1 000.

Росія почала великий наступ на місто на початку цього місяця, і останніми днями бої посилилися. Президент України Володимир Зеленський назвав ситуацію "особливо складною".

"Скрізь винесло вікна та двері, - каже Ганна. - Полагодити все, коли щодня обстріли, коли їх щодня вириває, звісно, дуже проблематично".

Місто іноді називають воротами до Донецька, окупованого Росією та підтримуваними нею сепаратистами з 2014 року. Взяття Авдіївки, яка розташована неподалік, дозволило б їм посунути лінію фронту, що ускладнило б українським силам повернення території.

Ганна каже, що кожен похід до останнього магазину в місті означав ризикувати життям.

"Немає місць, де можна сховатися в разі атаки… якщо ви почуєте свист, у вас не вистачить часу, щоб дістатися до безпечного місця".

Тепер цей магазин знищили.

У жителів Авдіївки тепер залишився лише "Пункт незламності", де можна отримати їжу та прихисток. Для деяких із них він став домом.

Медсестра Марина, якій трохи за 40, переїхала туди після того, як двері та вікна її будинку вибило під час російського обстрілу. Тепер вона волонтерить у пункті.

Але навіть у відносній безпеці підвалу вона практично не спить.

"Ракети літають щоночі. Щодня і щоночі. Їх надто багато, - каже Марина. - У всіх є страх".

Дорослий син Марини поїхав з Авдіївки. Вона сподівається незабаром також поїхати.

Вивозити людей з міста важко і небезпечно. Евакуацією займається спеціальний поліцейський підрозділ, відомий як "Білі янголи", й іноді їм буває важко переконати людей поїхати.

Член підрозділу Геннадій Юдін каже, що за останній тиждень у безпечне місце вивезли 50 людей.

Але ситуація в районі значно погіршилася.

"По місту, по прилеглих селах тривають постійні обстріли. Працює і артилерія, і реактивні системи залпового вогню, також авіація – керовані авіабомби, ракети летять по житлових будинках, де мешкають люди", - каже він.

Готуючись до евакуації, Марина згадує Авдіївку перед початком війни.

"У нас був парк, бульвар, магазини. Ми саджали дерева. Було дуже красиво. У нас був будинок культури, різні свята", - каже вона.

Марина сподівається одного дня повернутися до рідного міста. Але вона боїться, що більше не буде куди повертатися.

"Авдіївки, дійсно, практично немає".

Матеріал підготовлений за участю Ганни Циби, Анастасії Левченко та Скарлетт Бартер