Аріф Гулієв: "Збереження традицій і цінностей"

-

  Під керівництвом Президента Ільхама Алієва досягнуто низку блискучих успіхів у реалізації зовнішньополітичної концепції Азербайджанської Республіки. Достойно продовжено політичний і економічний курс Гейдара Алієва. Налагоджено партнерство з багатьма країнами світу, ведеться активна робота в рамках міжнародних організацій.

   Діяльність Азербайджана як непостійного члена Ради Безпеки ООН у 2012–2013 роках стала одним із найбільших досягнень в історії дипломатії. Напередодні двадцятої річниці обрання Ільхама Алієва Президентом Азербайджанської Республіки було покладено край 200-річному конфлікту та 30-річній тузі азербайджанського народу за Батьківщиною. Мудра стратегія й низка військово-політичних перемог військових Азербайджану спричинили відновлення повного суверенітету та територіальної цілісності Азербайджану під керівництвом Верховного Головнокомандувача, Президента Ільхама Алієва.  Кожен громадянин переконався, що  справедливості не уникнути, історично все стало на свої місця. Президент Ільхам Алієв, поклав край 200-річному конфлікту і 30-річній журбі азербайджанського народу за Батьківщиною, чудовою Перемогою у другій Карабахській війні золотими літерами вписав своє ім'я у героїчний літопис азербайджанського народу як Верховний Головнокомандувач та талановитий полководець. Опишемо історичну подію, цитуючи виступ Президента Ільхама Алієва у стародавньому регіоні Азербайджану, Східному Зангезурі, який зараз повністю реконструюється разом з Карабахським регіоном Азербайджану в рамках програми «Великого повернення», що передбачає комплексне вирішення питань, пов'язаних із самозайнятістю, видачею фермерам пільгових кредитів та, звичайно, соціальною інфраструктурою. «Програма "Великого повернення" передбачає відновлення всіх звільнених територій. Відновлення на основі сучасних технологій — концепції «розумних» міст та сіл із використанням найсучасніших зразків містобудування. З моменту закінчення Другої Карабахської війни і досі на відновлення звільнених територій із азербайджанського бюджету було витрачено 7 млрд. доларів. Мінімальний бюджет, який ми плануємо наступного року і який незабаром обговорюватиметься в нашому парламенті, становить 2,4 млрд доларів. Можу сказати, що всі ці проекти Азербайджан реалізує власним коштом. Переселенці, які постраждали від вірменської окупації, протягом 30 років жили в різних частинах Азербайджану. Уряд намагався дбати про них. Щороку ми виділяли щонайменше від 300 до 500 млн доларів на будівництво нового житла для цих людей. Понад 300 тисяч із них було переселено до нових будинків з гідними умовами для життя. Проте, коли наші землі було звільнено, ми провели серед них опитування, і абсолютна більшість цих людей вирішила повернутися. До речі, зараз утворилася своєрідна черга з тих, хто чекає на повернення на рідні землі. Люди їдуть із Баку, з другого за величиною міста країни – Сумгайита, із Гянджі. Їдуть із міст у села. Тому, гадаю, що це теж треба вивчати та оцінювати. Зараз усі говорять про урбанізацію, зокрема й в Азербайджані. Ми стикаємося з цією проблемою багато років: люди їдуть із сіл у великі міста, бо там більше можливостей для працевлаштування та життя. Але зараз, водночас, ми спостерігаємо протилежне. Ми бачимо потік із Баку, Сумгайита, Гянджі, Мінґячевіра, із міст у села. Це насамперед показує, наскільки азербайджанський народ відданий своїй батьківщині. Вони хочуть жити землі своїх предків.

Азербайджанці піддавалися етнічним чисткам, окупації та знищенню територій упродовж цілих тридцяти років. Мільйони азербайджанців, у тому числі понад 200 тисяч людей із території сьогоднішньої Вірменії, були позбавлені своїх будинків. Наші села та міста були зруйновані. Протягом трьох десятиліть окупаційні сили не дозволяли нам повернутися, фактично блокуючи всі зусилля міжнародної спільноти щодо пошуку шляхів для мирного врегулювання конфлікту. Переговори велися з 1992 до 2020 року. Уявляєте? 28 років нескінченних і, як бачимо, марних переговорів, які призвели до нульового результату. А якщо ми подивимося на країни, які спонсорували ці переговори, то легко побачити, що рішення було б знайдено, якби вони цього захотіли. Тому що співголовами колишньої Мінської групи, яка мала мандат на припинення окупації, були три постійні члени Ради Безпеки ООН, три ядерні держави. Мінська група була ніби відгалуженням ОБСЄ. Але в той же час ми мали правову основу. Ми мали резолюції Ради Безпеки ООН. Чотири з них вимагали негайного, беззастережного та повного виведення вірменських військ із окупованих територій.

Резолюції було прийнято 1993 року, проте вони не були виконані через відсутність політичної волі. Вірменія не хотіла вирішення конфлікту. Вони хотіли просто зберегти статус-кво, залишити його без змін. Хотіли, щоб наші землі назавжди залишилися під їхнім контролем. І вони будували незаконні поселення, зокрема й у Зангілані. Можливо, у Зангілані це відбувалося негаразд бурхливо, як і Лачині, Кельбаджаре і Шуші, де були тисячі незаконних поселенців, які з вірменської діаспори Близького Сходу та інших країн. Своїми злочинами Вірменія порушувала всі правила та норми міжнародного права. Згідно з Женевськими конвенціями, незаконне заселення вважається злочином. Але міжнародна спільнота не запровадила проти них санкції, навіть публічно не звинуватила їх. Воно навіть не закликало їх вивести війська з нашої території.

Отже, початок Другої Карабахської війни пояснюється не лише окупаційною політикою Вірменії, а й невіглаством із боку країн, які мали мандат на сприяння досягненню миру шляхом переговорів. І цей світ був досяжним. Азербайджан завжди був дуже конструктивним за столом переговорів. Ми 28 років чекали на відновлення справедливості. Але згодом нам довелося самим відновлювати її протягом 44 днів. І ми це зробили. Сорокачотириденна війна 2020 року була неминучою. По-перше, з причин, про які я вже говорив. По-друге, тому що Вірменія хотіла назавжди заморозити існуючу тоді ситуацію, припускаючи, що нові покоління азербайджанців не думатимуть про Карабаху. Але вони помилились. Сьогодні у школах Агали, Фізулі, Лачина, Забуха та Талиша навчаються сотні дітей із сімей колишніх переселенців, які ніколи не бачили цих місць. Але вони там є. Тому що ніхто не в змозі стерти з пам'яті азербайджанського народу пам'ять про наші землі та нашу історію. Зрозуміло, що Вірменія хотіла тримати ситуацію під своїм, як вони думали, контролем. Вона не хотіла ні війни, ні миру; лише нескінченні переговори без результату. Водночас протягом останніх кількох років зникли й надії, покладені на новий вірменський уряд.

Повертаючись до ситуації перед Другою Карабахською війною, гадаю, що вірменський уряд втратив свій шанс. Вони недооцінили нас, переоцінили себе та свої плани щодо використання проти нас зовнішньої військової підтримки. Але вони прорахувалися. Зрозуміло, що Азербайджан воює на своїй території. До речі, це було наше законне право на самооборону, передбачене Статутом ООН. Право, яким Азербайджан скористався три роки тому, змусивши Вірменію капітулювати. А що було потім? Майже відразу після цього ми знову ініціювали початок мирних переговорів для країни та для народу, які постраждали від війни, ненависті та геноциду. Пропозиція світу була справді сильним політичним ходом. Потім ми запропонували створити вірмено-азербайджанські комісії з делімітації кордонів. Але Вірменія не дала позитивної відповіді. І, до речі, мирні переговори не сприяли прогресу. Хоча це можна було зробити протягом трьох років. І знову прорахунки та опора на іноземних прихильників привели їх до чергової складної ситуації. А риторика вірменських державних чиновників, зокрема й високопосадовців, які тепер намагаються звинуватити нас у тому, чого ми ніколи не робили, була дуже чіткою. У 2019 році нинішній лідер Вірменії оголосив у Ханкенді, що Карабах - це Вірменія, і крапка. І на цьому переговорний процес закінчився. Іншими словами, це була червона лінія, яку не слід переходити. Ніхто до цього не висловлювався у такій манері. Це фактично поклало край перемир'ю, бо не було сенсу вести будь-які переговори, коли вірменський лідер відкрито заявляв, що міжнародно визнана частина Азербайджану належить Вірменії. Про які переговори могла йтися? Проте ми вважали це ймовірною політичною помилкою. Ми все ще залишалися надії. Дальше більше. Міністр оборони Вірменії заявив, що Вірменія готова до нової війни з нами за нові території. Тобто вони лякали нас новою окупацією. Мабуть, їм було замало 20 відсотків окупованих територій Азербайджану. Вони хотіли більшого. У їхніх планах було приїхати до Баку і поринути у води Каспію. Вони планували в'їхати до Баку танками. Так, вірменські танки справді перебувають у Баку, але вже у Парку військових трофеїв. Тож було багато прорахунків, вони надто недооцінили Азербайджан, його волю, потенціал та сили. І це спричинило серйозну катастрофу для регіону.

Тобто вони вкотре перетнули червону лінію - я вже втратив рахунок перетнутим ними червоним лініям. А дев'ятого вересня 22 депутати так званого парламенту так званої Нагірно-Карабахської Республіки обрали так званого президента Нагірного Карабаху. І що ця людина сказала у своїй так званій інавгураційній мові? Що вони «боротимуться за статус». І що це означало? І як ми мали реагувати? Чи ми могли це терпіти? Звичайно, ні.

8 листопада 2020 року, коли наша армія звільнила Шушу, ця перемога символ нашої волі. Через два дні після цього Вірменія капітулювала та Азербайджан поклав край окупації. 23 квітня цього року ми встановили контрольно-пропускний пункт на кордоні з Вірменією у Лачинському районі, що дозволило нам повністю відновити свою територіальну цілісність та забезпечити повний контроль над своїми кордонами. А 20 вересня 2023 року ми поновили свій суверенітет. Таким чином, на нашій землі більше немає жодних сірих зон, жодних незаконних об'єктів, жодного сепаратизму. Вважаю, що ця демонстрація сильної політичної волі, єдності азербайджанського народу, а також готовності азербайджанського уряду до миру з Вірменією є добрим сигналом для тих, хто все ще думає про реванш, все ще живе реваншистськими ідеями. Їм слід відмовитися від цього. Так само, як це сталося 20 вересня. Що тоді ми сказали сепаратистам, вірменській армії в Карабаху? Ми сказали їм скласти зброю, роззброїтися та піти. І сталося те, що сталося. Тож ми своє слово тримаємо», - зазначив Президент Ільхама Алієва.

Виконуючи заповіти загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва у солідарності Азербайджанського Народу, Армія, Президента, Міжнародного права, виникла нова реальність. Цю реальність створив новий Азербайджан, який вигнав ворога – агресора з окупованих 20% земель, виконали 4 резолюції Ради Безпеки ООН, які протягом 27 років ці резолюції для багатьох були просто клаптиком паперу – не лише для Вірменії, а й для інших. Азербайджан знає, що міжнародне право на нашій стороні, що резолюції Ради Безпеки ООН вимагають виведення окупаційних сил із наших земель. Однак це не мало результату. Ми самі створили нову реальність у міжнародно-правовій практиці та у нашому регіоні. Покладено край окупації.

Як казав славетний політичний діяч Азербайджану, Гейдар Алієв: “Немає більш складного шляху, ніж дорога до незалежності”.  Вихід із Радянського Союзу надав Азербайджану можливість відновити втрачену незалежність й вийти на шлях розвитку й суверенності, міцної позиції на політичній карті світу.

Незмінні цінності й шана історії

30 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради Азербайджану було прийнято Декларацію «Про відновлення державної незалежності Азербайджанської Республіки», у якій було сказано: Верховна Рада Азербайджанської Республіки, керуючись вищими державними інтересами народу Азербайджану та висловлюючи його волю, зазначаючи, що з 1918 по 1 Азербайджанська Республіка існувала як незалежна, визнана з боку міжнародного співтовариства держава, ґрунтуючись на Конституції Азербайджанської Республіки, Конституційних законах про суверенітет Азербайджанської Республіки та про основи економічної самостійності Азербайджанської Республіки, усвідомлюючи свою відповідальність за долю та забезпечення вільного розвитку народу Азербайджану, гарантуючи та основні свободи людини всім громадянам Азербайджанської Республіки незалежно від національної приналежності та віросповідання, прагнучи запобігти загрозі суверенітету і територіальної цілісності Азербайджанської Республіки, керуючись священним обов'язком забезпечити безпеку і недоторканність державних кордонів Азербайджанської Республіки, усвідомлюючи необхідність консолідації всіх патріотичних сил республіки, визнаючи міжнародні пакти, конвенції та інші документи, що не суперечать інтересам Азербайджанської Республіки та її народу. відносини з усіма республіками, що входять до Союзу РСР, висловлюючи готовність встановити рівноправні відносини з державами — членами міжнародного співтовариства, сподіваючись на визнання державної незалежності Азербайджанської Республіки державами — членами міжнародного співтовариства та Організацією Об'єднаних Націй відповідно до принципів, закріплених у статуті Організації Об'єднаних Націй, міжнародно-правовими пактами та конвенціями, проголошує відновлення державної незалежності Азербайджанської Республіки.

Підвалини успішної молодої держави закладено мудрим 

 Гейдаром Алієвим

Справді, незалежність Азербайджану, яку свого часу було збережено справедливим лідером Гейдаром Алієвим, сьогодні ще більше зміцнюється під керівництвом Президента Ільхама Алієва. Все це знову дає підстави говорити, що незалежність Азербайджану – це подія, яка сталася за історичною потребою, то вічність та незворотність цієї незалежності пов'язані з ім'ям загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва. За результатами багатогранної діяльності Азербайджану, країна стрімко лірирує й розвивається і спільними зусиллями уряду та народу, міжнародних партнерів – досягнуто значного прогресу у політичній, економічній, соціальній та військовій сферах. Азербайджан перетворився на країну, здатну впливати на перебіг стратегічних, політичних та економічних процесів у регіоні. Незалежна держава вміло використовує свою політичну та економічну міць, стратегічну позицію та багаті природні ресурси у забезпеченні зовнішніх політичних пріоритетів. Відповідно до національних інтересів Азербайджан плідно співпрацює з більшістю членів міжнародної спільноти. Завдяки стратегії успішного розвитку, що реалізується главою держави, економіка країни за темпами розвитку займає одне з найвищих місць у світі. І з політичного, і з економічного погляду Азербайджан є сьогодні однією з високорозвинених країн. За темпом економічного зростання він досяг лідерської позначки у регіоні, а й у світі. З кожним роком міцніють політичні та економічні основи держави. Без участі Азербайджану не розглядається не один широкомасштабний проект у регіоні. Основи державної незалежності, закладені у 1991 році, свято охороняються та розвиваються. Велика увага приділяється розвитку економіки, усілякому зміцненню держави, збереженню національних культурних цінностей. 

Азербайджан за цивілізаційне вирішення конфліктів

  Фатальна доля українського та азербайджанського народів, завойовувати ціною гірких страждань свою незалежність та суверенітет. Напевно, ці тяжкі випробування дані нашим народам, щоб ми знали і усвідомлювали ціну незалежності. Кривава війна 2014-2023 років Росії проти України за своєю трагічністю нагадує, що свого часу пережив азербайджанський народ. Подолати все це ми можемо лише об'єднавшись. Як свідчить історія, і у добрі у важкі часи Азербайджан і Україна завжди разом. Так, з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну, Азербайджан надає підтримку Україні у гуманітарній та інших сферах.

Вірмено-азербайджанська, карабахська проблема почала розглядатися виключно крізь призму установки, яка наголошувала: «Територіальна цілісність Азербайджану не є і ніколи не буде темою переговорів. Азербайджан ні на крок не відступить від цієї позиції. Щодо територіальної цілісності Азербайджану жодних компромісів не буде». Ці слова Президента Азербайджанської Республіки Ільхама Алієва відображають лінію спадкоємності державного курсу Гейдара Алієва.

Азербайджан – стабільна, сучасна та демократична країна. Розвиток демократії та захист прав людини є одним із головних пріоритетів уряду. Цілком забезпечуються всі фундаментальні права, у тому числі свобода вираження, свобода медіа, свобода віросповідання та розвиток громадянського суспільства. Щороку позиції Азербайджану на політичній карті світу міцнішають. 2023 рік ознаменувався успішним завершенням військової операції азербайджанської армії у Нагірному Карабасі, що тривала 44 дні. Азербайджан повернув собі значну частину територій, окупованих Вірменією в ході Першої карабаської війни. Нехай наступні сторінки історії будуть мирними й щасливими для незалежних суверенних країн Азербайджану й України.  

Аріф Джаміль огли Гулієв,

Доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конститутційного, міжнародного права та публічно-правових дисциплін Київський університета інтелектуальний власності та права Національного університету «Одеська юридична Академія», Заслужений працівник освіти України

Чекалюк Вероніка  Василівна, іміджмейкер, публіцист, кандидат наук із соціальних комунікацій, докторант Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2013-2016).