Суспільство
14 липня 2017 | 23:20
Лихо прийшло раптово: моя донечка Аня злягла. Піднялась температура, з’явились скованість рухів і відсутність контакту. Тобто вона не відповідала на питання, не виконувала жодного прохання, не пила і не вживала їжу. Ще в суботу ми обидві були на вечірній службі в місцевому храмі св..Олександра Невського, сповідувались, в неділю причастились, а з вівторка її стан здоров’я почав помітно погіршуватись. Зрештою, у вкрай важкому стані бригада лікарів «швидкої» доправила Аню в лікарню. Кожен із сорока двох днів інтенсивного лікування та різнопланових обстеження, в т.ч. спино-мозкова пункція, томографія мозку був каторжним. Хвороба не піддавалась лікуванню, з’явились приступи асфіксії (задухи) - це патологічний стан, зумовлений різким недоліком кисню в рганізмі. Шість разів завмирало її серденько, синіли губи і життя покидало виснажене тіло. Лікарі і медсестри все своє вміння, енергію і високу людяність віддавали спасінню моєї доні. Щоразу, коли погіршувався Анін стан здоров’я, викликали лікаря-спеціаліста і той приїздив, або консультував по телефону в любу пору доби, кожна медсестра свій робочий день починала і закінчувала Аніною палатою. Настоятель місцевого храму ієромонах Антоній розповів прихожанам про нашу біду і закликав усіх молитись за зцілення моєї донечки.
